Це завдання спрямоване на визначення головної думки твору "Чарлі і шоколадна фабрика" Р. Дала.
«Чарлі і шоколадна фабрика» - чарівна казкова повість Р. Дала, що розповідає про подорож малого Чарлі на шоколадну фабрику загадкового містера Вонки. Головна думка твору досить повчальна та моральна: людина з особливими духовними цінностями, глибоким внутрішнім світом завжди має перевагу перед хитрістю та ненажерливістю.
Твір насичений різноманітними образами. На сторінках казки читач знайомиться із Августом, улюблене занняття якого – поїсти; із розпещеною і примхливою Верукою; із хлопчиком Майком, що не може жити без телевізора. Контрастом до всіх цих образів вситупає Чарлі Бекет – малий із небагатої родини, який наділений щирістю, теплотою, смиренністю та милосердям.
Саме завдяки своїй порядності та вірі у мрію головний герой зриває джек-пот, здобувши прихильність власника фабрики. Історія дуже повчальна. Навіть у таких родинах, які на перший погляд здаються благополучними, де діти смачно нагодовані, гарно одягнені та мають іграшки, бувають проблеми. Головне у вихованні дитини – не фінансові радощі, а люблячі батьки, які можуть дати дитині належне виховання. Саме тоді дитина виросте здоровою, щасливою, успішною та психологічно стійкою особистістю.
У чому полягає сенс життя? Звичайно, не тільки в правильно обраній професії. Можна бути прекрасним, кваліфікованим фахівцем, але якщо не володіти високоморальними людськими якостями, то гріш ціна всім заслугам і регаліям. Бути гарною людиною — це теж важка робота. Щодня віддавати себе без залишку на благо іншим по силах тільки безкорисливим, добрим людям з красивою душею. Цьому не вчать ні вчителі в школі, ні викладачі в інституті. Це вбирають з молоком матері, пізнають у колі сімейних відносин від мудрих і терплячих батьків.
Кіноповість «Україна в огні» Олександра Довженка в усій літературі про Другу світову війну обґрунтовано можна вважати одним із найкращих. Які ж проблеми ставив Довженко у своїй кіноповісті? Що він хотів донести до читача. «Україна в огні» проблематика:
проблема національної самосвідомості людини й народу;
показ трагедійності тогочасних подій; життя простої людини на війні і в тилу;
проблема цінності загальнолюдських ідеалів; жінка на війні (Олеся Запорожець, Христя Хуторна, Мотря Левчиха).
Проблема національної самосвідомості людини і народу. Вона хвилювала письменника давно і особливо виразно постала в його творчості воєнного періоду. Ця проблема органічно вплелася в гуманістичну концепцію твору. На історичне безпам’ятство народу, на відсутність у нього поняття про «вічні істини» покладає немалі надії зухвалий завойовник, фашист фон Краузе. Та й сам письменник у тексті від автора називає однією з причин трагічного початку війни те, що радянським воїнам «…ніхто не став… у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли й близькі, рідні герої революції, бо не шанували їх пам’ять». (Прозорий натяк на довоєнні репресії.) Довженко протягом усього твору виявляє увагу до проблеми національної свідомості, використовуючи в основному прийоми вкрай загостреної полемічності. Полемізують Христина Хуторна і партизанський прокурор Лимарчук, фон Краузе і автор, Лаврін Запорожець і Заброда, причому всі опоненти знаходяться на полярних ідейних і моральних позиціях.
Показ трагедійності тогочасних подій «Україна в огні» — кіноповість-трагедія. І вже своїм трагедійним звучанням твір суперечив офіційній думці щодо реалій війни, а тому й викликав різко негативну оцінку Сталіна та його оточення.
Проблема цінності загальнолюдських ідеалів Життя простої людини на війні і в тилу, проблема цінності загальнолюдських ідеалів, які Довженко обстоює через зображення конкретних характерів. Приступаючи до написання повісті, О. Довженко поставив за мету створити «сценарій про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас «широкими масами», що понесли найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів». Він говорив, що «можна вимагати абсолютної твердості від дуже багатьох, але, очевидно, не можна вимагати абсолютної твердості від усіх поголовно». І справді, хоч партизанський рух під час війни набуває надзвичайного розмаху, усе ж більшість населення окупованих територій не брала участі в активному опорі ворогам, що, зрештою, є цілком природним явищем. Досить важко було в умовах окупації залишитися просто людиною.
Жінки на війні Як же реалізував письменник свої гуманістичні ідеї? Передусім, через показ трагічної долі дівчини-полонянки, жінки в окупації. Героїні кіноповісті Олеся Запорожець і Христя Хуторна не стали на шлях активної боротьби, але в тій страшній круговерті насильства й аморальності, яка випала на їхню долю, зберігають ще не втрачені остаточно природні людські почуття. Жорстока сила обставин виявилася сильнішою за їхні бажання й можливості, понівечила душі, то чи варто судити їх ще й не завжди праведним і об’єктивним судом? Устами Лавріна Запорожця Довженко закликав якщо й судити людей, то «по закону народного лиха». Звернемо увагу на такий промовистий факт: Довженко побудував сюжет «України в огні» майже цілком на «окупаційному» матеріалі, але практично не показав боротьби народних месників, за винятком кількох епізодів. І це в той час, коли в літературі з’являлися численні твори про війну, у яких життя народу в тилу ворога показане як суцільна активна боротьба з фашистами. Вірний правді життя і власним гуманістичним ідеалам, письменник чи не єдиний в усій тогочасній радянській літературі порушив проблему простої людини на війні і в тилу саме з цих позицій. На тлі смертельного двобою з фашизмом Довженко знайшов у собі мужність принципово обстоювати ідею гуманізації радянського суспільства в його становленні до особистості, заперечити антигуманні ідейно-моральні настанови сталінізму.
Автор - Євген Маланюк (1897-1968)
Назва: "Під чужим небом" (1920-1924)
<span>Даний вірш був написаний в еміграції. Поет виразно показує свою тугу за батьківщиною.
</span>Тема: патріотизм, сумні почуття ностальгії та любові до рідної землі.
Ідея/основна думка: вітчизна є вітчизна, її не замінить ніщо.
Слова ліричного героя збігаються зі словами й думками автора: він відчуває себе чужим за кордоном. Він пам'ятає все, що бачив і переживав на батьківщині, постійно думає про неї, як про кохану людину. Автор порівнює це відчуття із любов'ю до людини. Він не хоче жити тут, але вимушений. Повернутися додому він не може. Саме усвідомлення цього факту бентежить його найбільше.
Художні засоби:
- епітети: "золотосрібний ріг", "скажений біль", "вітер з кришталевих хвиль";
- порівняння: "життя давно, як божевільне, блудить";
- риторичні запитання: "куди ж іще заблудить безглузда путь і хто остереже?"
- тощо;
Вірш складається з п'яти частин, написаних Євгеном Маланюком в різні роки (1920-1924).
Деякі частини мають різні розміри: 4-стопний ямб, 4-стопний анапест, 5-стопний анапест.
Розмір, рима і ритм змінюються.
Ліричний герой і є автором. У вірші зображені тяжкі душевні переживання і сумні почуття самого Євгена Маланюка в еміграції.
Отже, "Під чужим небом" - це патріотична елегія.