Ніхто з поетів, мабуть, так не знається на фольклорі, як Степан Руданський. Він залишив нам багату спадщину. Але особливе місце посідають співомовки, створені на основі фольклорних творів.
В українській літературі традиційно козаки наділені найкращими рисами: надзвичайною силою, хоробрістю, відважністю. Але С. Руданський відтворив запорожців мудрими, дотепними, ввічливими, веселими. І при цьому вони виконували доручення («Запорожці у короля»). Козаки поводяться гідно, вони розумні, дотепні, з почуттям гумору.
Співомовка «Козак і король» нагадує нам казку, в якій проста людина (козак) уміє себе захистити від хитрощів і підступності.
Отже, герої Степана Руданського перемагають кмітливістю, мудрістю, почуттям гумору, а сам автор заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного поета.
Цар Плаксій так розізлився на Лоскотона, що аж лопнув, і потом всі плаксуни повмирали
Ответ:
Объяснение:
Роман - це складний за побудовою і великий за обсягом прозовий (рідше - написаний віршами) твір, у якому широко охоплені події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі. Роман практично завжди охоплює тривалий часовий проміжок, у такому творі є кілька взаємопов’язаних сюжетних ліній.
Твір П.Куліша «Чорна рада» складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригіналь¬ним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ до¬роги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка. Отже , безумовно, це роман.
«Чорна рада» є романтичним твором. Опоетизовуючи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух. Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого тво¬ру він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історич¬них пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо.
Ответ:
Чудовий світ казки… Я добре пам’ятаю, коли бабуся мене, ще зовсім маленьку, своїм лагідним голосом запрошувала до нього. І я мандрувала тим чудовим і неповторним світом. Уявляла себе на місці головного героя чи поруч із ним. Уболівала за Василису Премудру, захоплювалася красою Людмили та мужністю Руслана, а також казковим котом, що ходив по ланцюгу. І, мабуть, тому я з повагою ставлюся до чорного пустотливого бабусиного кота, вважаючи, що він із казки О. Пушкіна. І дарма, що кіт ходить зовсім не по ланцюгу, а гуляє сам по собі. А хлопчики, які мене оточують, не завжди поводяться по-лицарськи.
Я люблю читати казки, бо вони вчать робити добро. Тим більше що добро в них завжди перемагає.
Ось, наприклад, у відомій казці «Попелюшка» дівчину завжди ображала мачуха та сестри. За важкою працею та щоденними клопотами вона і не мріяла про щастя. Але за своє добре серце і терпіння Попелюшка отримала винагороду, про яку ми всі знаємо.
А в казці «Спляча красуня» мачуха-королева була дуже вродливою. Однак вона постійно прагнула заподіяти своїй пасербиці зло. Тому, читаючи казку, я не сприймала красу королеви. Мені здавалося, що їй пасувало б бути старою черницею, на яку вона заради зла тимчасово перетворювалась.
Таких прикладів можна навести багато. Читаючи казки, я вчуся розпізнавати жорстокість, егоїзм під маскою улесливості, розрізняти добро і зло. Адже з усім цим кожному з нас ще доведеться зустрітися в житті. Тож будемо озброєними завдяки мудрості, добру і красі казки.
Объяснение: