Вид лірики - інтимна, любовна; вірш написаний у формі сонета, має 14 рядків, початковий рядок співпадає з кінцевим.
Ідея висловлена в останніх рядках сонета:
Добре бути молодим \ У теплі дні збирання винограду.
Образи: літнього саду; молодої ясної, радісної дівчини на мулах; образ радісного молодого чоловіка.
Художні засоби:
епітети: на мулах нешвидких; із ясного саду; гукнула свіжо й весело; чутно уші правий з них прищулив;
порівняння: Ясна, як сад, і радісна, як сміх.; знявся пил, немов рожевий дим. І він потягся, як дитина, радо.
За допомогою таких слів, як радість, сміх, весело, радо, добре вірш створює у читача відчуття радості й повноти життя, кохання, яке щойно зароджується.
1) Янгол
2) Надійний, обережний
3) Допомагає, рятує, чекає
4) Янголе на впади з плеча!
5) Охоронець
Іван Підкова був одним із керівників визвольної боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. І хоча ніяких відомостей про його участь в морських походах немає, Тарас Шевченко припустив, що він міг бути не тільки учасником, а й ініціатором такого походу.
У творі не змальовано власне битву запорожців з ворогом, немає картин покарання загарбників чи визволення полонених. Але сам факт походу на Царград у відносно спокійний час говорить про мужність народних месників. Не лякають козаків ні «чорні хмари», ні синє море, що «звірюкою то стогне, то виє», ні «хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба», не мліють їхні серця, бо «тільки того й треба». Дивиться уважно отаман, чи не видно ворога:
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Кількома рядками поет окреслює одностайність усієї січової громади, що так приваблювала його в козацтві. Так, на пропозицію отамана «поїхати в гості» в Царград, запорожці разом «заревіли», погоджуючись. Отамана в поемі зображено розсудливим, мудрим керівником, що пам'ятає про свої моральні обов'язки перед рідним народом і є прикладом для січовиків.
Велике значення у справі пробудження і зміцнення національної самосвідомості українців Тарас Шевченко надавав відображенню в літературі історії нашої країни. Тому так часто, читаючи спадщину Великого Кобзаря, ми ніби гортаємо героїчні сторінки історії українського народу.
100 друзів це мало,1 ворог багато. Птиця боса ходить і не журиться.