Сидить Василь коло ясел
Корівок годує, -
Дай ми, Боже, здоров'ячка,
Як файно цілує.
* * *
Ой співаю співаночки
Весело, весело -
Чути мої співаночки
<span>На другоє село.</span>
Захар Беркут-найстаріший та наймудріший чоловік тухольської громади.Він патріот рідної землі,рідного села Тухля.
В чому проявляеться його паріотизм:він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.Захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль.
Своїми словами"Життя лиш доти має вартість доки чоловік може допомагати іншим" він пікреслює свій сенс життя-допомога іншим.Громада-найголовніше у його житті.
Його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів.
<span>Не згоджуеться на брухню"...Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові..."</span>
<span>
Без
верби і калини нема України (за твором
М. Вороного "Євшан-зілля")</span><span>
І.
Микола Вороний — творець поетичних
шедеврів. (М. Вороний — неперевершений
майстер слова, автор глибоко патріотичних
творів. "Навіть за умов тотальних
царських заборон і переслідувань
українського слова, — слушно зауважує
Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні
речі, які й зараз можемо сміливо віднести
до його кращих надбань".)</span><span>
II.
Святі почуття людини, оспівані у поемі
"Євшан-зілля".</span><span>
1.
Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір
проходить ідея любові до рідного народу,
до своєї Батьківщини, до місця, де ти
пустив своє коріння. І горе тій людині,
яка відцуралася свого народу і, потрапивши
у чужу землю, забула рідне слово,
материнську пісню, батьківські заповіти.)</span><span>
2.
Образ ханського сина. (Ні пісня колискова,
ні розповідь про нещасного батька не
розбудили в хлопцеві мрій про вільне
життя. І лише ароматне зілля допомагає
йому згадати рідний степ, милу сторону,
своїх батьків. Він ніби прокидається
від довгого сну, він розуміє:</span><span>
Краще
в ріднім краї милім</span><span>
Полягти
кістьми, сконати,</span><span>
Ніж
в землі чужій, ворожій</span><span>
В
славі й шані пробувати!)</span><span>
III.
Актуальність поеми. (В образі ханського
сина М. Вороний зобразив тих українців,
які забули, "чиїх батьків ми діти",
тих, які мовчать і не мають сили вибороти
крашу долю своїм нащадкам, тих, які
шанують чужі звичаї і занедбали рідний
край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить
риторичне питання:</span><span>
Де
ж того євшану взяти,</span><span>
Того
зілля-привороту,</span><span>
Що
на певний шлях направить, —</span><span>
Шлях
у край свій повороту?!)</span><span>
</span>
Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання).
План до твору Климко..1. Сирота Климко
2. Згорiвша станцiя
3. Притулок у шахтiйнiй ваговiй
4. Жорстокi iталiйцi
5. Климко i Зульфат
6. Гарна рожева сукня
7. Немовля Оля
8. Торбинка сухарiв вiд дiдуся
9. Допомога дiвчинцi
10. Добра тiтка Марина
11. Знайомий залiзничник
12. Повернення Климка додому
13. Iталiэць та пострiл
14. Смерть Климка
15. Пробитий мiшок