Любіть Україну, як сонце, любіть,
<span>як вітер, і трави, і води… </span>
<span>В годину щасливу і в радості мить, </span>
<span>любіть у годину негоди. </span>
<span>Любіть Україну у сні й наяву, </span>
<span>вишневу свою Україну, </span>
<span>красу її, вічно живу і нову, </span>
<span>і мову її солов'їну. </span>
<span>Між братніх народів, мов садом рясним, </span>
<span>сіяє вона над віками… </span>
<span>Любіть Україну всім серцем своїм </span>
<span>і всіми своїми ділами. </span>
<span>Для нас вона в світі єдина, одна </span>
<span>в просторів солодкому чарі… </span>
<span>Вона у зірках, і у вербах вона, </span>
<span>і в кожному серця ударі, </span>
<span>у квітці, в пташині, в електровогнях, </span>
<span>у пісні у кожній, у думі, </span>
<span>в дитячий усмішці, в дівочих очах </span>
<span>і в стягів багряному шумі… </span>
<span>Як та купина, що горить — не згора, </span>
<span>живе у стежках, у дібровах, </span>
<span>у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, </span>
<span>і в хмарах отих пурпурових, </span>
<span>в грому канонад, що розвіяли в прах </span>
<span>чужинців в зелених мундирах, </span>
<span>в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях </span>
<span>до весен і світлих, і щирих. </span>
<span>Юначе! Хай буде для неї твій сміх, </span>
<span>і сльози, і все до загину… </span>
<span>Не можна любити народів других, </span>
<span>коли ти не любиш Вкраїну!.. </span>
<span>Дівчино! Як небо її голубе, </span>
<span>люби її кожну хвилину. </span>
<span>Коханий любить не захоче тебе, </span>
<span>коли ти не любиш Вкраїну… </span>
<span>Любіть у труді, у коханні, у бою, </span>
<span>як пісню, що лине зорею… </span>
<span>Всім серцем любіть Україну свою — </span>
<span>і вічні ми будемо з нею! </span>
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.
Пісні<span>Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня</span><span>Тема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків.</span><span>Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».</span><span>Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.</span>Художні засоби «Ой у степу криниченька»Епітет: <span>зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); </span>Пестливо-зменшувальні слова - криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе».«Ой рад би я, моя мила..».Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»Метафора: «воли… доріженьку чують».Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо<span>У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори.</span><span>Твір пронизаний сумним настроєм. <span>Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.</span></span>
Жінки
Бездуховні, лицемірні,
Працюють, сваряться, хитрують,
Ніколи щастя не знайдуть
Пропащі<span>Ⓐ</span>.