Ответ:
Объяснение:
Побут - це звичаї, обряди, традиції. Український побут завжди був надзвичайно багатий та різноманітний, що ми можемо побачити у творах українських письменників. Варто згадати "Кайдашеву сім'ю" з детальним описом повсякденного життя українців.
Сьогодні збереглося багато обрядів наших пращурів. Окрім того, з моменту здобуття Україною незалежності можна говорити про відродження багатьох тралицій.
Перш за все, це традиційний одяг - вишиванки. Майже кожен українець сьогодні має у своїй шафі власну вишиванку з унікальним візерунком. Збереглися традиції святкування найважливіших свят усією родиною. На Різдво, Великдень майже кожна родина ходить до церкви, а потім збирається за святковим столом із традиційними стравами. Сімейні цінності також відбивають давні традиції: батько має рішуче останнє слово, молоді просять у батьків благословення на шлюб, дівчина отримує від батьків придане.
В інтер'єрі збереглося багато давніх звичок. Майже у кожному домі можна побачити ікону та свічки, традиційні рушники (весільний, пасхальний). Звичайно, багато залежить від географічного розташування. У містах тралиції підтримуються менше, нвж у селах. На Західній Україні та у Карпатах надзвичайно вшановують давні звичаї, що можна спостерігати в інтер'єрі, стравах, власних виробах.
Окремої уваги заслуговують українські пісні. Нам вдалося пронести через віки любов до пісні і сьогодні можна часто почути найстаріші народні пісні на весіллях та інших святах. Сподіваємось, що наші діти зможуть так само шанувати давні традиції.
Мартин Боруля - головний герой комедії Карпенко-Карого "Мартин Боруля". Він був чиншовником, багатим шляхтичем. Марив дворянством. Був готовий зробити все, щоб стати дворянином.
Алиса була добра, мрийлива.Любила мрияти в сни.
Поведінка і риси характеру героя:
а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)
б) сильний («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»);
в) відкритий («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»);
г) впертий («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»);
д) стійкий («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»);
е) правдолюб («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»);
є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»);
ж) спокусник («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»);
з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»);
и) спритний («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»).
1.4. Значення образу Федька для сучасників.
2. Бесіда за питаннями для обговорення образу Федька
Яку характеристику подає автор Федьку на початку твору?
а) будівництво із піску; б) запускання змія.
Чи є у хлопця доброта? В чому вона виявляється?
Хто були батьки Федька? (Батько Іван — «типографчик», мати Іваниха — домогосподарка) Як їх характеризує В. Винниченко?
Охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками.
За що батько давав гроші Федьку?
У зв’язку з чим Федько повсякчас отримував тумаків від батька?
Як автор характеризує свого героя? («Мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)