Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть сказати обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, високі небеса, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розказують пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть сказати про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Издавна орлы были символом мужества и благородства. Древние греки посвятили орла богу Зевсу, изображение его красовалось и красуется еще на гербах государств и городов. И в то же время столь знаменитая птица — понятие несколько абстрактное: просто орлов<span> не бывает. Есть разные орлы, и называются они по-разному, и ведут себя по-разному. </span>
<span> Самый знаменитый орел — </span>беркут<span>. Орел типичный. Может быть, благодаря именно этой птице — ее мощи и размерам, гордой голове и грозному взгляду, стальным когтям и плавному полету, орлы прославились в веках и сейчас еще столь знамениты. Изображение беркута часто появляется на гербах и медалях как воплощение гордости, благородства или высокомерия. Беркут по справедливости считается олицетворением величия и мощи клана пернатых хищников. С давних времен люди использовали беркутов на охоте. Эта традиция до сих пор сохраняется в Средней Азии и Казахстане. </span>
<span> Беркут (Aquila chrysaetos) относится к отряду Соколообразные (Falconiformes), семейству Ястребиные (Accipitridae). Он самый крупный, самый красивый, самый ловкий из всех орлов нашей фауны. Размах крыльев беркута — до двух метров, длина — до метра, вес — более 6,5 килограмма. </span>Самки<span> более массивны, чем самцы. Научное название chrysаetos, что в переводе с греческого языка значит «золотой орел», эти птицы получили за золотисто-бурые перья на голове. </span><span>
</span><span>
</span>
Володимир Великий запровадив християнство на Русі в 988 році