Епітет- художнє означення.
Притча це переважно прозовий алегоричний твір із чітко висловленої мораллю.
Анафора це повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршованих рядків строф речень
Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», ми кажемо: «Та ти чумний, чи що?». І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році
А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?
Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. Але ж «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.
Навчися слухати, і ти зможеш отримати користь навіть з тих, хто говорить погано.
Плутарх
Ясність – головне достоїнство мови. Аристотель
Найбільше з достоїнств оратора – не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно.
Цицерон
Коли
ти хочеш показати твоєму співрозмовникові в розмові якусь істину, то
найголовніше при цьому – не дратуватися і не сказати жодного недоброго
чи образливого слова.
Епіктет
Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш.
Клавдій
<span>...Ти тільки вчися говорити,
До мови серцем пригорнись.
Щоб українцем в світі жити —
Ніколи мови не зречись.
Бо той, хто зрікся свого слова,
Він другосортний має лик.
А в кого в серці рідна мова,
Той дуже мудрий чоловік!</span>
© Н. Красоткіна
<span>
Народна мудрість</span>
Яка головонька, така й розмовонька !
Умієш говорити – умій слухати .
Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути .
З пустого в порожнє переливати!
Наговорили, що наварили, а глянь – аж нічого.
Багато наговорено, та мало сказано.
<span>Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не
затикай.
Мовчанка гнів гасить.
Менше говори — більше вчуєш.
</span>
1) <span>Народився </span><span>23 </span><span>листопада (за </span><span>ст. ст.) </span><span>1878р. в Кризі (Білопіллі).
2) </span>Маючи 4 роки, навчився читати від матері
3) В 9 років написав перший вірш
4) Не любив навчання
5) <span>1923 </span><span>року Олесь переїхав з Австрії до Чехословаччини й поселився в </span><span>Горних </span><span>Черношицях. Через три роки переїжджає до Ржев- ніц, околиці Праги, а з </span><span>1931 </span><span>року мешкає вже в самій Празі.
6) </span><span>В юнацькі роки Олесь захопився вивченням мов, багато працював над англійською, польською, болгарською, сербською мовами, проте за довгі роки на чужині втратив той інтерес і жив переважно в полоні своїх страждань.
7) </span><span>22 </span><span>липня </span><span>1944 </span><span>року О. Олеся не стало. Друзі поховали поета на празькому цвинтарі </span><span>Олинани. </span>
Интерент в помощь там все еть