Крім сюжету, в композиції твору існують ще позасюжетні елементи, які часто бувають не менш , а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору - це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи - статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а герої залишаються в колишніх положеннях.
Бегетіти — тривожно ревіти.
<span>Бовдури — густі клуби диму. </span>
<span>Боєва хоругов — бойовий прапор. </span>
<span>Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. </span>
<span>Голосити — повідомити. </span>
<span>Дідицтво — володіння, маєток. </span>
<span>Дорічне — щорічне. </span>
<span>Засіка — штучна перешкода з повалених дров. </span>
<span>Збурення — зруйнування. </span>
<span>Кармазиновий — малинового кольору. </span>
<span>Котловина — котловина. </span>
<span>Копний майдан — майдан для громадянських зібрань. </span>
<span>Ломи — повалені вітром дерева. </span>
<span>Лучник — стрілець з лука. </span>
<span>Шилевий знак — стовп, що показує милі. </span>
<span>Обалити — повалити. </span>
<span>Перхати — пурхати. </span>
<span>Прецінь — одначе, все ж таки. </span>
<span>Пристати — погодитися. </span>
<span>Скиміти — щеміти, боліти. </span>
<span>Стрій — одяг. </span>
<span>Тама — грабля, загата. </span>
<span>Трафити — потрапити. </span>
<span>Трембіта — музичний духовий інструмент. </span>
<span>Туратися — звернути увагу, чіпати. </span>
<span>Ховзький — слизький. </span>
Чепіргатий — зубчатий.
<span>«Ярлики» — грамоти на князювання.</span>
<span> Леонід Глібов </span><span> написав </span>
На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.