Особливість полягає у відображенні сучасного світу у цій поемі. Боротьба народу за своє місце у світі - ось мета, яку за основу було взято під час створення поеми!
<span>Помню, как мы узнали о войне, почти каждый день провожали мужчин на фронт. Женщины плакали. Сколько слёз было пролито! Тяжело это - провожать отцов, мужей и братьев на войну, зная, что они могут не вернуться. Нашего отца провожали всем колхозом, потому что ценили за честность, трудолюбие и справедливость. Мы каждый день встречали почтальона, ожидая писем от отца, радовались каждому, читали всей семьёй по нескольку раз и, конечно же, ждали его возвращения домой. Но он не вернулся. Сна- чала мы получили письмо от фронтового друга нашего отца Василия Сахарова, который написал нам, что отец сопровождал поезд с военной техникой и этот поезд был подорван немцами. Так мы узнали, что наш отец погиб и похоронен под Смоленском. А позже пришла и похоронка. Это было большим горем для нашей семьи. К сожалению, похоронки приходили во многие дома.</span>
Це страшне слово війна... Війна прийшла, а знею лихо. В світі вже не буде тихо, Кулі свист в повітрі чути, Про війну нам не забути. Війна - це сотні душ побитих, Війна - це плач навколо вбитих, Війна забрала все живе, Кров у річці ще пливе. О, скільки тіл лежить у полі! Матері їх сиві, кволі. Надіією живуть вони, У снах приходять їх сини. В 15 років, у бою, Рятує син сім'ю свою, Крок за кроком проповзає, Кров на землю проливає. Вже не чути бомби взрив - Лунає в серці тільки гнів, Гнів, за сотні душ невинних. Гнів, за ворогів невбитих. Скільки б років не пройшло, Серце ще не зажило. Переглядаючи альбоми, У них - розірвані шоломи. Цей шолом не врятував Друга свого поховав. НЕ ПОТРІБНА НАМ ВІЙНА! Є НАДІЯ лиш ОДНА, "Жити в світі без війни!"- Каже він, вона, всі ми.
Тарас Шевченко-створивзбірку поезій"Кобзар" . Олекса Стороженко-вивчав російську французьку німецьку латинську мови також історію і географію. Богдан Лепкий-від дефтирії померли 2 його сестри й брат. Ліна Костенко-написала "Дощ полив" і "Кольорові миші". Борис Харчук-ще бувши маленьким хлопчиком,допитувався батьків,що таке щастяі навіть посвятив цьому фрагментові з дитинства оповідання "Горохове чудо" -придумай из этого кроссворд