Загадковий <span>ілюзіоніст
неперевершений </span><span>ілюзіоніст
непередбачуваний </span><span>ілюзіоніст
</span>надзвичайний <span>ілюзіоніст
</span>
<span>1. Опис сосонки</span>
<span>2. Попередження сороки</span>
<span>3. Продаж сосни</span>
<span>4. Прекрасне вбрання дерева</span>
<span>5. Нікому не потрібна сосна</span>
<span>6. Втеча Івася</span>
<span>7. Подяка сосні</span>
Відповідь:
Вона любила свою землю і покинула Батька заради безпеки рідної землі
Пояснення:
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Кирило Тур «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх.
<span> Портрет і зовнішність: </span>
<span>- «здоровенний козарлюга»; </span>
<span>- очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»; </span>
<span>- кремезна постать з розкішними вусами; </span>
<span>-широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків. </span>
<span>Б. Риси характеру і вдачі: </span>
<span>- відвага і волелюбність; </span>
<span>- сильний, енергійний, незламний; </span>
<span>- ярий захисник запорозької честі; </span>
<span>-поважне ставлення до гетьмана; </span>
<span>-високе благородство і щирість; </span>
<span>-мужність під час кари киями; </span>
<span>- здатний до самопожертви; </span>
<span>- запорозька рівність і безкорисливість; </span>
<span>- добрий товариш і побратим; </span>
<span>- химерний запорожець; </span>
<span>- зневага до буденного життя; </span>
<span>- меткий розум; </span>
<span>-глибока релігійність. </span>
<span>В. Поведінка: </span>
<span>- іноді зухвале ставлення до інших; </span>
<span>- непередбачувана, часто нелогічна; </span>
<span>- випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана); </span>
<span>-діє за покликом серця; </span>
<span>-почуття власної гідності. </span>
<span>Г. Соціальне у характеристиці героя: </span>
<span>- батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни; </span>
<span>- заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки запорожця свідчать про прямо протилежне; </span>
<span>- зневажає щоденний побут, родинний затишок. </span>
<span>Д. Джерела створення образу: </span>
<span>-химерний козак Мамай; </span>
<span>- перекази про характерництво запорожців; </span>
<span>- героїчні мотиви народних дум; </span>
<span>-пісні про волелюбних представників козацтва. </span>
<span>Е. Казкові якості, притаманні герою: </span>
<span>- вміння заворожити двері й людей; </span>
<span>- здатний утекти із замкненого приміщення. </span>
<span>Є. Мова персонажа: </span>
<span>- говорить «загадками»; </span>
<span>- пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами; </span>
<span>-містить уривки з пісень і дум. </span>
<span>2.1.3. Цитатна характеристика. </span>
<span>- «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан </span>
<span>ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима». Я. Сомко про Кирила: </span>
<span>-«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком». М. Черевань про Тура: </span>
<span>-«Душа, а не запорожець!» Кредо Тура: </span>
<span>- «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала». </span>
<span>- «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!» </span>