На даний час справжніми патріотами України є - бійці АТО..Вони є справжніми патріотами, Які відірвавшись від сім'ї, роботи і всіх заохочень - пішли захищати свою родину, державу, Батьківщину!! Вони пішли боротися за мирне небо над головою..Отже. вони є СПРАВЖНІМИ ПАТРІОТАМИ УКРАЇНИ!!!!<span />
П’єса видатного українського драматурга і письменника І. Карпенко-Карого «Мартин Боруля» була написана на основі реальних фактів. Для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. Відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. Незважаючи на витрачені кошти і зусилля, рід так і не був визнаний дворянським, б в старих і нових документах прізвище батька відрізнялося однією літерою.
Тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. Мартин Боруля – чиновник Земського Суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію – зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви.
Підштовхнула бажання Мартина довести своє дворянство образа пана Красовського, який назвав Борулю бидлом, а його сина Степана – телям. Мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. Він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений Трандалєв, який узявся йому допомагати, просто-напросто дурить його. А головне у цій боротьбі за дворянство – це те, що й сам Мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. Адже родина Борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. Мартин Боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство.
Зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. Та Мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. Крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого – «папінькою». Своїй дочці Марисі Мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина.
Чимало коштів Мартин Боруля витрачає і на дворянський антураж. Але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. Мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч?».
Напевно він колись був нещасним , але зараз він багатий.Він хотів цим сказати, що не можна знущатися(хизуватися) над бідними...
Як на мене, то з поемою І.Франка "Мойсей". Спільна тема: пошук народом щастя й долі, шляхів самоствердження нації. Спільна проблема: народ і ватажок.
Невозможно всегда быть героем но всегда можно оставаться человеком автор - Гетте.
<span>Я считаю что человек в любой ситуации должен отставатся человеком. По моему мнению все в жизни относительно. </span>
<span>Может быть для кого-то быть Человеком с большой буквы это и есть героизм. В нашем ритме жизни и вновь появляющихся в жизни людей ценностях очень трудно остаться Человеком. Вот для меня гланое в любой ситтуации оставаться собой и быть достойным называться Человеком в моем понимании. </span>
<span>Для того чтобы быть героем необязательно спасать людей или воевать на войне, можна быть героем сделая то, что многие могут но не хотят сделать: как например перевести бабушку через дорогу или уступить пожелому человеку место в транспорте, или убрать свой засранный двор в который дворник заходил 2 месяца назад. </span>
С точки зрения науки любой человек есть человек - мы все люди, можем любить, ненавидеть, обижатся, прощать и логически мыслить!
<span>Человек - это личность, а в философско-этическом понимании герой — человек, совершающий акт самопожертвования ради общего блага. </span>
<span>Я считаю, что Человеком нужно быть всегда, а героем по ситуации.</span>