Назва п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" стала крилатим висловом. Так образно досить часто називають хороших дівчат і сьогодні. У чому ж полягає магічний секрет героїні п'єси?
Дуже мало було щасливих людей на землі в усі часи, а Наталка все ж таки знайшла своє щастя, хоча їй, звичайно, довелося боротися за нього.
І. П. Котляревський вперше в українській літературі вивів на сцену нову героїню, яка завдяки силі свого характеру здатна ступити на шлях опору "нелюдським обставинам".
У найскрутніших ситуаціях Наталка, виявляючи розум і винахідливість, зберігає почуття людської гідності, прагне утвердити особисту незалежність та зберегти глибоке почуття до Петра як найбільшу морально-етичну цінність. Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою. Соціальна нерівність між нею і возним наштовхують її на думку: "У пана така жінка буде гірше наймички... Буде кріпачкою". І Наталка використовує найменшу можливість для збереження свободи життєвого вибору й утвердження свого права на особисте щастя.
І. П. Котляревський стверджує, що щастя у людей повинно бути і є різне, в залежності від самої людини. Скільки на землі живе людей, стільки й різних уявлень про щастя.
Так, наприклад, Микола вбачає своє щастя у здатності допомогти людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.
"Ідеальний", але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.
Думаю,що ні.Він міг зрозуміти сина,та щось зробити для того щоб все це не сталося.
Пісні<span>Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня</span><span>Тема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків.</span><span>Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».</span><span>Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.</span>Художні засоби «Ой у степу криниченька»Епітет: <span>зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); </span>Пестливо-зменшувальні слова - криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе».«Ой рад би я, моя мила..».Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»Метафора: «воли… доріженьку чують».Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо<span>У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори.</span><span>Твір пронизаний сумним настроєм. <span>Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.</span></span>