Через те, що ця баба, яка робила це зілля була глухою, нічого не чула і не розуміла, тому все й переплутала і через це й зілля не подіяло на Галю.
Образ головної героїні роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна» є суперечливим в своїй органічній єдності. Якщо виходити з епіграфа, поставленого автором до свого твору: «Мне отмщение, и аз воздам», то Анна є героїнею «негативною», що порушила свій «супружній» обов’язок і була за це покарана долею. Так робить Толстой і в плані сюжетному, привівши свою головну героїню до самогубства. Разом з тим і порушення Анною свого сімейного обов’язку є в творі російського письменника цілком обгрунтованим та неминучим, і не тільки з точки зору характеру Анни, а й з точки зору всіх обставин, теж всебічно представлених в романі.
Анна - натура щира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Полюбивши Вронського, вона повністю віддається цьому почуттю і не може й не хоче, навіть зовні, обмежитися в даному разі рамками лише звичайного світського роману, яких в її дворянському середовищі було чимало, і на які світська публіка дивилася «крізь палвці». Кареніна - свого чоловіка. Анна ніколи не любила: заміж вийшла, може, без прямого примусу, але й не за велінням серця. її чоловік ніколи не був для неї справжнім авторитетом, не був і другом, якого б вона поважала, з яким би рахувалася, якщо й не кохала його.
Анна могла наважитися на розрив, навіть на розлучення офіційне із своїм чоловіком, але не ціною відмови від свого сина. Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, Анна тяжко перенесла зневагу, виявлену їй світським середовищем, після розриву з Кареніним. Якщо б вона не мала власної гордості як жінка і як людина, вона б більш-менш терпеливо зносила зневагу оточуючих і те, що любов Вронського до неї поступово згасала.
<span> Але зрозумівши те, що становище її стало безвихідним - Вронський не тільки вже майже не любить її, а й сприймає зв’язок з нею як непереборний тягар; Каренін ніколи не віддасть їй сина ї не дасть навіть можливості з ним бачитися, а її становище добропорядної жінки безповоротно втрачено - Анна кінчає життя самогубством, хоч і грішить в даному разі ще раз, занапастивши власну душу і покинувши сиротами двох своїх дітей: сина і зовсім маленьку дочку.</span>
У фільмі режисер взяв риси характеру Захара Беркута а у книзі написано як написав автор
<span>Єдиний синок у заможніх батьків.
Зовнішність і портрет героя.
Автор про Павлуся.
Риси
характеру героя:а) ледачий; б) примхливий; в) байдужий; г)
егоїстичний.Інші риси Павлуся: а) любов смачно поїсти і поспати; б)
відсутність друзів, постійна самотність; в) ставлення до батьків,
наймитів, парубків, дружини, дітей.
<span>Чи щасливий Павлусь? Значення цього образу.</span></span>
Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?