Образ головної героїні роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна» є суперечливим в своїй органічній єдності. Якщо виходити з епіграфа, поставленого автором до свого твору: «Мне отмщение, и аз воздам», то Анна є героїнею «негативною», що порушила свій «супружній» обов’язок і була за це покарана долею. Так робить Толстой і в плані сюжетному, привівши свою головну героїню до самогубства. Разом з тим і порушення Анною свого сімейного обов’язку є в творі російського письменника цілком обгрунтованим та неминучим, і не тільки з точки зору характеру Анни, а й з точки зору всіх обставин, теж всебічно представлених в романі. Анна - натура щира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Полюбивши Вронського, вона повністю віддається цьому почуттю і не може й не хоче, навіть зовні, обмежитися в даному разі рамками лише звичайного світського роману, яких в її дворянському середовищі було чимало, і на які світська публіка дивилася «крізь палвці». Кареніна - свого чоловіка. Анна ніколи не любила: заміж вийшла, може, без прямого примусу, але й не за велінням серця. її чоловік ніколи не був для неї справжнім авторитетом, не був і другом, якого б вона поважала, з яким би рахувалася, якщо й не кохала його. Анна могла наважитися на розрив, навіть на розлучення офіційне із своїм чоловіком, але не ціною відмови від свого сина. Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, Анна тяжко перенесла зневагу, виявлену їй світським середовищем, після розриву з Кареніним. Якщо б вона не мала власної гордості як жінка і як людина, вона б більш-менш терпеливо зносила зневагу оточуючих і те, що любов Вронського до неї поступово згасала. <span> Але зрозумівши те, що становище її стало безвихідним - Вронський не тільки вже майже не любить її, а й сприймає зв’язок з нею як непереборний тягар; Каренін ніколи не віддасть їй сина ї не дасть навіть можливості з ним бачитися, а її становище добропорядної жінки безповоротно втрачено - Анна кінчає життя самогубством, хоч і грішить в даному разі ще раз, занапастивши власну душу і покинувши сиротами двох своїх дітей: сина і зовсім маленьку дочку.</span>
Мій улюблений герой цього твору, як не странно ,Павлусь. Бо він, у свою маленьку віку, дуже сильний і хоробрий. Він сам вирушив у не легку подорож, це було самогубство, але він пішов туди, заради сестри. Коли він попав до ворога, він не відмовився від віри. Він терпів знущання,але не піддавався ворогові .За допомогою хитрощів він обдурив Хана, і через свій розум сміг знайти свою сестру. Він хоробрий, добрий, милосердний, розумний. Саме ці риси роблять його моїм улюбленим героєм.
<span>Шевченко прославився не тільки майстром пера а й прекрасним митцем . Його твори дуже патріотичні , вони містять глибокий і розкритий зміст.Не дивлячись на його скупу долю він виріс мудрою та освідченою людиною.Пишучи твори про патріотизм він розумів що може бути покараний за це , але така думка його не зупиняла, писати.Тому і по цей день Т.Шевченко є гордістю нашої країни..в честь нього організовано багато учнівських закладів, як пошана за його патріотизм</span>
Бути духовно розвинутою людиною - великий скарб. Люди з великими знаннями та гармонічно розвинуті дуже цінуються у суспільстві. Загалом ці люди мають багато досвіду у багатьох справах. Чому ж треба бути духовно розвинутою людиною? Тому, що до таких людей часто звертаються менш досвідчені люди. Бути такою людиною наче бути унікумом. У всіх загальних справах тобі світить сонце, усі люди звертаються до тебе тільки з посмішкою. Це також означає любов до природи. Бути гармонічно з єднаним з природою, слухати спів птахів, комах. Любити усе живе та прислухатися до кожного звуку. До такої людини ставляться з повагою, бо духовно розвинені люди краще розуміють цей світ. Отож я бажаю усім присутнім змінюватися лише в найкращу сторону - дотримуватися ідеалу
Ідея: <span>уславлення єдності природи і людини, гідної поведінки Олеся, як особистості. </span>Тема: <span>зображення допитливого, чуйного, доброго хлопчика Олеся, його жагу до пізнання загадкового світу природи. </span>
1) причина вражды семей 2) первая встреча с Владимиром 3) дальнее развитие их отношений 4) противостояние Троекурова встречам Дубровского и Маши 5) помощь брата 6) тайные свидания Владимира и Маши 7) свадьба Маши с князем Верейским 8) последняя встреча