Пропуную зробити так:
Недавно я прочитала твір Лесі Ворониної " Таємне Товариство Боягузів " - це надзвичайно захоплива історія про хлопчика Клима та його пригоди.
Клим- боязкий,несміливий хлопчина,який дуже боїться свого друга Кактуса. Він уникав його, тікав,ховався.І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ. Там він провів експеримент, який змінив хлопця. Тепер він став сміливим,уже не боявся Кактуса.Незважаючи на страх, який до нього приходив, Клим ніколи не відступав. Це і показує, що насправді він відважний і рішучий.Йому довелося подорожувати машиною часу, виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків.І у нього це вийшло!
Мені цей твір дуже сподобався. А найбільше сподобався головний герой цього твору Клим Джура. Тепер це мій найулюбленіший герой з усіх творів яких я прочитала за ( твій клас) клас.
1.Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колись
голубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiй
дiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, що
зашкарубла вiд давньо? мазути. Не брали ?? нi дощi, нi снiг, анi сонце.
Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала на
сонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину.
Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкий
ешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога,
бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв,
гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, i
пiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi.
Природа… Це
якийсь час року.
Зима. Весна. Колись.
Тоді.
<span>І літо. Осінь. І так щороку.</span>
Десь сніг. А десь
ще лілії в воді.
Квітують трави у
зеленім гаю.
Пече сонце на
берегах морів.
Холодний сніг,
лапатий випадає.
І листя шурхотить
від ходу ніг.
Здавалось би,
однаково повсюди.
Деінде лиш погода
не така.
Це все природа. І
хай не знають люди.
За те ти знаєш. І
душа в тебе м’яка.
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. »
Працьовитість: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників».
Ощадливість: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».
Чуйність: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці».
Упертість: «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.»
Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»