<span>Кожний народ створив багато чудових і цікавих казок. У них
відображене життя народу, його мрії й очікування кращої долі, і боротьба
із гнобителями. Ще із сивої давнини народ придумував і усно передав
нащадкам чудові фантастичні мрії про добро, правду й вселюдське щастя.
Темою, що поєднує всі народні казки в окремий жанр, є твердження людини
як особистості, його боротьба проти сил, які заважають його щастю.
Виразниками, носіями цієї основної теми
є казкові персонажі, які по народних поданнях діляться на добрі й злі.
Злотворци – це ті, які роблять людям зло, позбавляють їх духовних і
матеріальних благ, пригнічують або заміряються на їхнє життя. Це Змій,
лев, мачуха, жіноча дочка, розбійник, багатий брат, пан… Образи
злотворцев бувають алегоричними (у казках про тварин), реалістичними (у
побутових казках) і фантастичними (у казках чарівних).</span><span>Особливу категорію представляють ті, хто твори
т добро. Це богатирі й помічники головного героя: наречені, наречені,
чарівники, пророки, домашні й дикі звірі, птахи, риби, мурахи, тобто ті
образи, які сформувалися під впливом фантазії. Характерним проявом
народного подання про роль особистості в суспільстві є образи
героїв-богатирів – поборників добра, волі, справедливості. Це
представники простих трудових шарів – Котигорошко, Кирило Кожемяка, Іван
– мужицький син, Чабанец і решти
</span><span> Герой-Богатир завжди захищав соціальні інтереси людей, як,
наприклад, Кирило Кожемяка, що не відгукується на прохання пануючи
«перемогти» змія, поки не прийшли до нього маленькі діти. Зрозумівши, що
буде захищати не царя, а дітей, Кирило Кожемяка не витерпів, заплакав
та й говорить: «Ну, це ж для вас я зроблю». Часто помічниками
героїв-богатирів є богатирський кінь, яким скакає «вище лісу вартого,
нижче хмари ходячого», або люди, наділені надприродними силами й здатностями, як Вернигора, Вирвидуб і решти</span><span>Ворогами героїв виступають змій-людожер, « баба-яга, кістяна нога»,
одноокі людожери, чаклуни, злі парфуми, які роблять людям зло й
приносять нещастя. Отже, головним естетичним принципом народної казки є
боротьба добра зі злом, твердження правди, справедливості, покарання за
несправедливість</span>
А потім Алі стало так сумно за своїми друзями. Що вона вирішила повернутися назад у країну. Але як? Спитала вона сама в себе? Я не хочу більше недороблювати справи! Аж тут вона згадала, що у її сусіда 99 недороблених справ. Коли вона прийшла до нього побачила перед собою чоловічка. Того самого Недочеревика. Тільки но вона хотіла сказати... Їх обох забрали у країну Недоладію. Й почали спостерігати таку картину. Усі жителі досі допомагали один-одному. Підійшли вони і до Алі. Що с тобою не так дівчинко? Я..Я тут зовсім помилково! Мене сюди забрали разом з моїм сусідом якого я хотіла попередити. О... Промовили всі співчутливо.( А потім я не знаю що може бути... Мабуть нехай вона знайде Недоладька буде рятувати сусіда й сама вибиратися якось. Це мабуть все на що в мене є фантазія. Чим могла тим допомогла.)
За поэму «Сон» . За сатиру на императрицу. За участие в Кирилло-Мефодиевском братстве.
Государь пришёл в великий гнев: - «Допустим, он имел причины быть недовольным мною и ненавидеть меня, — заметил Николай, — но её же за что?» .
Решением Третьего отделения, утверждённого собственноручно Императором, 30 мая 1847 года 33-летний Шевченко Тарас Григорьевич по рекрутской повинности был определён на военную службу рядовым в Отдельный Оренбургский корпус, размещавшийся в Оренбургском крае (территория современных Оренбургской области России и Мангистауской области Казахстана) , «под строжайшее наблюдение начальства» с запретом писать и рисовать