Риба із твору "Говорюща риба" Емми Андієвської насправді розуміє красу світу.Вона толерантна до своїх підводних жителей. Риба щаслива,що знайшла собі товариша з яким може поговорити.Під водою вона говорила і біля неї плавали кольрові бульбашки її ніхто не розумів,але вона розуміла людей
Ответ:
Коли говорять «біла ворона», мені насамперед спадає на думку ім’я Петра Григоренка – знаного совєтського генерала, який проміняв кар’єру та привілеї на долю політв’язня і вигнанця через те, що обстоював права «якихось кримських татар». Або Катерини Білокур, яка також була у своєму оточенні білою вороною. Адже замість того, щоб опікуватися господарством і родиною, як це належить порядній сільській жінці, все життя малювала якісь чудернацькі картини.
Вислів «біла ворона» на означення рідкісних, особливих людей вперше вжив давньоримський поет Ювенал. Відтоді цей образ увійшов у багато мов, і в українській також звучить цілком природньо. Отже, «біла ворона» – це людина, не така, як усі. Вона може не так виглядати, не так себе поводити, а головне – мислити не так, як усі. Характерними рисами таких людей є самобутність і самодостатність, стійкість до зовнішніх впливів і закритість свого внутрішнього світу. У психології їх іще називають нестандартними особистостями і відносять до категорії маргіналів, тобто тих, хто не вписується у жодні існуючі інституції. Прямої загрози для звиклого до стереотипів суспільства вони не несуть, але своєю несхожістю і непередбачуваністю насторожують і дратують багатьох. Тому обережний соціум намагається або повернути цих людей до «нормального стану», або виштовхати, ізолювати їх. Тож все як у світі пернатих.
Особливо гостро статус білої ворони відчувається у дитячому і підлітковому віці. Адже підлітки, перш ніж прийти до індивідуальності, переживають період «стадного почуття», коли дуже важливо бути таким, як усі. Тому нестандартна дитина дуже болісно сприймає, коли її не приймають у колектив однолітків. Нерідко з цією проблемою стикаються і обдаровані діти.
Зрозуміло, що насмішки, глузування, несприйняття чи відторгнення нестандартних людей соціумом суттєво ускладнює їм життя. Але чи варто на догоду отим суспільним стереотипам підганяти свою унікальну особистість під загальноприйняті шаблони? Адже і науку, і мистецтво, і, зрештою, всю цивілізацію рухають вперед саме «білі ворони». Навіть у бізнесі нестандартний підхід часом може привести до значного успіху. Складніше – в політиці. Але, можливо, нинішні негаразди в цій сфері пов’язані саме з нестачею «білих ворон»?
«На печі» (Українська патріотична дума) (1898р.) Тема : висміювання псевдопатріотів, котрі, перебуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.«Не вмре поезія» Тема: розповідь про призначення поезії в житті людини, показ сили поетичного слова, яка здатна торкатися найпотаємніших струн людської душі, будити в ній приспані почуття, нагадувати, що ти — Людина, і спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.Ідея: уславлення великої сили і безсмертя поезії, що є натхненницею духовності людини на землі ; утвердження думки, що праця поета – поетична творчість - найнеобхідніша, що жити їй, допоки існує земля, «поки природи глас людина серцем слуха...», бо душа потребуватиме чогось вищого і небуденного, а поезія пробуджуватиме забуті мрії і сподівання.Вид лірики: громадянська Віршовий розмір: шестистопний ямб Римування: перехресне Художні засоби вірша: Метафора: «не вмре поезія», «не згине творчість духа», «душа бажає», «викличе в душі», «віщі голоси … промовлять», «наберуть … сили», «поезія … радощів додасть». Епітети: «клопоти крамарські», «з меж вузьких», «людськість ціла», «вищого бажання», « забутих мрій», «нової сили», «останняя могила». Повтори: «не вмре поезія», «поки», «на землі», «в серці», «серцем», «серця». Жанр Громадянська лірика.<span>Ідея : заклик до активного суспільно- політичного життя, утвердження необхідності допомагати своїй Вітчизні і рідному народові не словом,а ділом.</span>
Мого найкращого друга звати(твій друг). Йому 11 років, ми з ним познайомились у школі. Він добрий, чесний, кмітливий. З ним завжди є про що поговорити. (твій друг) завжди прийде на допомогу, підтримає, підставить плече. Він стильно одягається, у цьому він неперевершений. Я завжди рівнявся(лася) на нього(неї).У нас співпадають смаки, тому на перервах ми часто слухаємо одну і ту ж музику. Кращого друга годі було й шукати. Він(вона) найкращий(а)!
Маруся Кайдашиха - дружина Омелька, мала двох синів. Вона сварлива, бездушна жінка. Маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру - це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і, навіть, бійок.