ЕМОЦІЇ - особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.Види емоційПримітивні (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Вищі - переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.Позитивні - емоції, що пов'язані із задоволенням потреб.Негативні - емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні - емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.Астенічні - емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб'єкта.Властивості емоцій<span>Полярність - вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення - незадоволення; радість - горе; любов - ненависть).Інтегральність - домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв'язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.Амбівалентність - одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).Інтенсивність - властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування. Активність - здатність емоцій стенічним (підсилюючим) або астенічним (пригнічуючим) чином впливати на діяльність.Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями - пересічними чи життєво важливими - вона викликана, а також від того, в якому зв'язку між собою перебувають ці явища.Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам'яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші - печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість - все це прояви суб'єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції - це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні - негативні.Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта.Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення.Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, - необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання - вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення (рнс.8.1).Почуття - одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов'язаного з розумінням, знанням. Тісний зв'язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.Тварини не мають почуттів. Емоції, спільні для людей і тварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тварин виникнення емоцій пов'язане із задоволенням або незадоволенням конкретних біологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктів самозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вони обмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій вони відрізняються кількісно і якісно.</span>
Лис Микита злодій є. Він сумління, честь і віру За дриглі, горівки міру Без вагання продає.
Таж то нехрист, таж то Юда! Патріот - у нього злуда! Хто ж добра б від нього ждав? Знаю я його натуру! Він царя б жидам на шкуру За свинини фунт продав.
"Підла креатуро! Ти ще тут хвостом вертиш! Смієш прав допоминаться! Нам ще хочеш підлизаться! Ні, вже нас не підлестиші
"Підла креатуро! Ти ще тут хвостом вертиш! Смієш прав допоминаться! Нам ще хочеш підлизаться! Ні, вже нас не підлестиші
Климко: щирий, добрий, працьовитий; мужній, вольовий;благородний, чуйний, уважний, турботливий винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби
Михайлик: чемний; добрий; працьовитий;шанобливий; кмітливий; цілеспрямований допитливий. Прагнення героя: а) жага до навчання; б) любов до природи; в) пізнати світ; г) читання книг та написання власних творів
«КЛИМКО» ТЮТЮННИК АНАЛІЗ «Климко» аналіз твору — тема, ідея, жанр, проблематика автобіографічної повісті. «Климко» Тютюнник аналіз Тема «Климко»: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю. Ідея «Климко»: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості. Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги. Жанр «Климко»: повість автобіографічної трилогії. Особливості повісті «Климко» У повісті влучно переплітається дійсне життя Климка з минулим. Це дозволяє читачеві більше дізнатися про життя хлопця, про його радості і страждання, зрозуміти його характер, поведінку, вчинки. Проблематика «Климко»: • добро і зло; • відповідальність за доручену справу; • патріотизм; • милосердя і доброго.