Жила...при царському палаці ,чарівна дівчинка, небаченої вроди , да ще й вельми акуратна , не лише з панами ,а й з простим народом. Та раз їй вбрело в голову піти в ліс.Пішла вона й побачила величезну поляну , на якій було дуже багато дерев. Та все вона не могла допетрати чому настільки багато , а от доглядати нікому. Взяла поляну під своє керівництво та зібрала сухе листя , добривами удобряла , та з листків подекуди робила віночки в які потім вплітала волошки , ромашки ,маки та ще багато чого . Пішла вода й далі , адже тут лад навела , нічого уже робити.Та раптово побачила поляну грибів , різних , і добрих, і нездатних для споживання.Зібрала гриби , побачила їжачка , і йому "позичила" . Доглянула й за поляною . Стала вертатись назад .Як бачить дерева немов чудні , почали давати плоди ...Да стільки , що на ціле царство вистачить , та ще й зостанеться.Зібрала вона й яблука ,та не всі , щоб й простолюду вистачило. Пройшли роки та не замітила та ,як весь світ обійшла й добрих справ "насіяла".
у мене е багато товарищів але справжніх друзів мало у мене є друг якого звуть ,,,,,, я дружу із ним ому що він допомагае у важкій ситуаціі вирішити мою проблему і це доказуе ситуація ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Ответ:Любов до вітчизни: «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її». «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині». Опис Захара Беркута: «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».