..............................................
Мы его так называем поскольку,в древности все говори из уст в уста,это народное творчество.
Мораль басни Свинья под дубом
Невежда так же в ослепленье
Бранит науку и ученье
И все ученые труды,
Не чувствуя, что он вкушает их плоды.
Басня Свинья под дубом - анализ
Что ни говори, а Крылов умел, с только ему присущей легкостью, да ещё и в шутливой форме преподнести нам на блюдечке пороки людей во всей красе. Вот и басня Свинья под дубом не становится исключением. Кстати говоря, спорный вопрос, кто является главным героем басни. Думаете, логично предположить, что свинья? Скорее всё же дуб, лаконично объясняющий нам мораль истории. Но, рассмотрим всё по порядку. Итак, действующие лица басни:
Свинья, не способная увидеть ничего дальше своего носа, а тем более изменить сложившееся мнение. Свинка – образ, высмеивающий лень и невежество людей. Крылов не просто так выбрал именно это животное. Все мы знаем определенную особенность свиней – они не способны поднимать голову вверх. Именно она усиливает образ человека, не только не желающего ничего слушать и знать, но уже и не способного к этому.Ворон – персонаж, пытающийся вразумить свинью по своей наивности и не понимающий, что свинка его вряд ли слушает, а если и слушает, то вряд ли слышит.Дуб отражает образ мудрого человека, скорее даже старца, не пытающегося наставить на путь истинный свинью, а лишь в сердцах говорящий истину. Его устами Крылов и передает нам мораль басни Свинья под дубом.
Мое любимое растение это кактус. Он живет с нами уже более трех лет. Я его вырастила самостоятельно и заботилась о нем каждый день. У него много пушистых белых колючек. Они не очень острые. Сейчас он цветет красивыми белыми цветочками.
В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н