Я вважаю , що через років 500 на землі кухарів, лікарів, вчителів не буде. Адже, їх замінять роботи.
Екологічна проблема не зникне.
Живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.
А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє.
На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
<span>Одного разу мені наснилося ,що я побувала у країні яянів.Зі мною ні хто не вітався.Але знайшовся один дідусь який усе мені розповів.Виявилося що яяни ніколи не з ким не розмовляють ,бо думають тількі про себе.Ще він сказав що до нього теж прийшла людина яка також про все питала.Він розповів що тут є золота брама і навіть сказав як її відчинити всьго лиш треба сказати "ти".Дідусь розповів що відколи побудували це місто то цю браму не відкривали.А хто намагався вийти то у ньго замість слова ти виходило я. Дідусь навіть провів меня до брами. Я запропонувала йому піти зі мною,але він відмовився. Коли я вийшла із золотої брами то я прокинулась, і зрозуміла що це був сон.</span>
Вимірюється ::::::::::::::::::::::::::::::::::: Відданістю
Що було далі, хлопчик не пам’ятає. Коли прийшов до тями, над
ним важко зітхав Зульфат, а заклопотана Наталя Миколаївна обробляла рану. Це
вони принесли його сюди, додому, у вагову три дні тому, як потім довідався
Климко, і за ці довгі три ночі очей не зімкнули, тільки б він вижив. Та тепер
уже все було позаду, Климко навіть злегка підвівся на ліжку, та вчителька
сказала: «Ще трохи зачекай». Та Климко й не заперечував, бо життям був зобов’язаний
віддячити цій ЛЮДИНІ.
Етюд - невеликий за обсягом твір, часто без сюжету, настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину.