Бідний дроворуб приніс в будинок немовляти з бурштиновим намистом на шиї, загорнутого в плащ із золотими зірками - він знайшов його в зимовому лісі на місці падіння зірки (інші дроворуби відмовилися нести додому нахлібника). Дружина спочатку була проти зайвого рота, але потім здалася і виховала його як власного сина. Хлопчик виріс красивим, але гордим і жорстоким: мучив тварин і людей, не допомагали і вмовляння старого сільського священика.
Одного разу хлопчик закидав камінням жебрачку. Дроворуб дав йому ляпас, а жінку відвів додому, де вона назвалася матір'ю його прийомного сина. Але той не визнав її - заявив, що йому огидно навіть дивитися на неї, і вигнав.Коли він вийшов з будинку до хлопчаків, котороие підтримували його у всіх жорстоких забавах, він прогнали його із саду, назвавши огидним, як жаба.Подивившись на своє відображення в ставку, він побачив, що справді став виродком.
Хлопчик пішов блукати і шукати матір, щоб вимолити у неї прощення, але ніяк не міг знайти її - звірі, яких він до цього мучив, відмовилися допомагати.Стражники у міських воріт продали його за пляшку вина старому, який впроголодь тримав хлопчика в підвальній кімнатці і тричі посилав на цілий день у дрімучий ліс, який з боку виглядав приємною гаєм, за 3 злитками білого, жовтого та червоного золота. Тричі хлопчикові допомагав Заєць, якого він звільнив з капкана, і тричі той віддавав золото прокаженому, який сидів біля міських воріт. Двічі старий до напівсмерті бив юнака, а на третій раз його з почестями зустріли в місті і назвали прекрасним Принцом. Розгублений хлопець кинувся до жебрачці-матері, яку побачив у натовпі, але вона мовчала. Він звернувся за заступництвом до прокаженому, але коли підняв очі, побачив Короля та Королеву - своїх батьків.
Коли прийшов час, Зоряний Хлопчик став королем - добрим і справедливим.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його
існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань
війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У
ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі
почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні,
весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та
підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така
співуча в нас українська душа.
Ответ:
Объяснение:
Якщо там є людські почуття та п
Розповідь. Тоді це балада
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. » Іван, котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив байдикування. Івана у столиці вражало все, а найперше — рух. Усе тут кудись поспішало, бігло, летіло, метушилося. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці й спостерігати, як повільно пливуть хмари. Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спітнів, повторюючи уважно за господарем його рухи. упертість «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.» Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал. зневага до алкоголю: В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. І взагалі, вів здоровий спосіб життя. Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!» Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит. В Івана аж потемніло в очах. Хоч і не мав з Маруською нічого, але вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса — і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники! Іван провів вуйка до потяга, передавши грошей батькам: «Хай мама зготують галушок зі шкварками для всієї вулиці». Зажурений, повертався він до цирку. наполегливість, цілеспрямованість: Він почав тренуватися і по можливості навіть брати уроки. Бо одне діло — гнути залізо, а зовсім інше — перемагати таких же силачів, як і сам. Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь. Після того злощасного поєдинку в Лондоні у нього був кепський настрій. Він шкодував боксера, кар’єра якого так несподівано обірвалася. Іван замкнувся в собі і навіть зі своїми колегами став неговірким. Іван Сила тепер виступав у римському шоломі з пишним пір’ям, аби про всяк випадок убезпечити себе від випадкового удару в травмоване місце. Іван, як завжди, добре наївся, зробив силову гімнастику, погрався з мавпочкою, послухав поради Міхи, попригортав до грудей Мілку (два підходи по двадцять разів) і вирушив на ринг
Джерело: http://dovidka.biz.ua/harakteristika-ivana-sili-z-tsitatami/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua