Неважливо яка зовнішність і обличчя не завжди говорить за все.
- + - + - - +
- приголосна
+ голосна
Моє рідне місто — Харків — дуже багате на пам’ятники, є серед них такі, що присвячені видатній, особі, є встановлені на честь якихось подій або й простих людей. Однак серед величезної кількості монументів найулюбленішим є все ж таки пам’ятник, який кожному харків’янину відомий під назвою Дзеркальний Струмінь. Його називають так через те, що струмінь води, котрий спадає невеличким водоспадом із фонтана, є досить широким і тонким, тому справді нагадує дзеркало.
Мало хто знає, якою була історія цього пам’ятника, але всі ми звикли бачити його навпроти побудованого у 1980-х роках театру опери та балету. Зараз його частіше називають Дзеркальний Струмінь, дехто пам’ятає назву Скляний Струмінь, однак офіційна назва цього фонтана-альтанки при побудові була такою — Пам’ятник Перемоги. Улюблений пам’ятник багатьох харків’ян було споруджено 1947 року. За рік до того на місці його створення було закладено сквер Перемоги. Загальний план як скверу, так і самого фонтана розроблявся групою архітекторів на чолі з В. Коржем. Харківський Дзеркальний Струмінь повторює аналогічну споруду в місті Кисловодськ, що в Росії. До шістдесятиліття пам’ятника було проведено його реконструкцію, після якої фонтан заграв новими барвами.
У сучасному місті Дзеркальний Струмінь є визначним місцем. Сквер навколо нього є дуже мальовничим і затишним, незважаючи на близькість до центральної вулиці міста, тому завжди привертає увагу харків’ян. Багато людей домовляються тут про зустрічі, а закохані про побачення, оскільки пам’ятник розташований у центрі міста. Сюди приїжджають молодята, щоб провести першу в спільному житті фотосесію. Кожна екскурсія для гостей міста також має тут зупинку.
<span>1. Його слуги хмари, гори-темниці закривають тебе від мене.
Ми наближались до заклятого місця, відкритої галявини, при вході до яру.
Нечуй-Левицький, один із найвидатніших прозаїків-класиків, у своїх критичних висловах закликав наслідувати мову "сільської баби", але у власній творчості цього майже не робив.
Мені наснився жовтень, золота пора.
(слова, виділені комами, підкресли, то і є прикладки).
2. "</span><span>Тікай, Марічко,...не бійся душко...твій ворог танцює!", - співала флояра.
"Се він про Марічку", -з ляком подумав Іван. - "Ось чого вона зникла".
Палагна сердито обізвалася до мольфара: "Чого вилупив баньки? Не видів?"
"Що ж, іди, Іванку, -покірно обзивалася Марічка. -Така нам доля судилася..."
"Бувай здорова, Ковальова!" -щипав її Іван і пускавсь доганяти.
3. </span><span>Слово може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.
Усе на світі неземними узами -чебрець і сніг, журавку і печаль- єднає мудро благовісна музика.
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні.
Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі.
Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди, і творимо життя незборне молоде.
Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері, і не знаю краю своєї любові.
4. </span><span>Запізнитися через хуртовину
Звернутися щодо відпустки
Проводити відповідно до наказу
Працювати близько години
о сьомій двадцять
За десять восьма
Без п'ятнадцяти восьма
5
</span>А Сік [с'ік], гіСть,[г'ic'т'], пороСятко, [порос'атко],зуСтріч[зустр'і ч],<span>
Б стеЖці, </span>[стешц'і],проСьба,[проз"ба], Зілля, [з"іл:а],памороЗь[паморос"],<span>
В тИповий,</span>[тиеповией], вИпадок,[випадок], зИма,[зиема], лИце[лиеце],<span>
Г вишеНьці,</span>[вишеин"ц"і], красуНчик, [красун"чик],няНька, [н"ан"ка],Ніс[н"іс],<span>
Д беЗжальний,</span>[беиж:ал"нией], гаЗ,[гас], Золото, [золото],топаЗ[топас],
відповідь Г
6
<span>Г А зараз усі станьте навколо й візьміться за руки.</span>
Дружба не послуга, за неї не дякують.Г.Державін.
Кожна освідчена людина знає,що в основі дружби лежить рівність.Справжня дружба складається із взаємної підтримки,розуміння оде одного-це коли ти чесно сам собі кажеш,що дійсно підтримуєш і розумієш свого друга,ви з ним абсолютно рівні,ти завжди пам'ятаєш про нього не лише в його присутності,але й тоді коли його немає поряд.Друг,на мій погляд це та людина ,яка завжди знає ,що вона тобі потрібна.
У побуті існує думка,що друг пізнається в біді .Але мені здається,що до цього треба додати(або краще взагалі змінити),що друг пізнається в радості.Ось,наприклад ,якщо в твоїй сім'ї недай Боже трапилось якесь лихо,то будь-яка людина,навідь малознайома тобі допоможе.Чи не так?А якщо ти давно мріяв про,скажімо,комп'ютер,і нарешті тобі його купили,чи кожен за тебе буде радий? Саме з цього і випливає що друг пізнається не тільки в горі ,а ще й у радості.
Я завжди кажу правду в очі другові. Я без вагань можу віддати життя за свого друга.І чітко усвідомлюю,що справжнє кохання ,на жаль зустрічається дуже рідко,але справжня дружба не рідше,тому її треба цінувати й берегти.
В Дружбі між людьми повинна бути підтримка,а не взамовиручка один одному.
І ще одне:давайте на все життя запам'ятаємо слова Г.Адамса:"Мати в житті одного друга-вже багато,двох-забагато,трьох-неможливо".