<span> О.(чим?) гарячою кашею, вищою кручею, більшою вежею, довшою спідницею, пекучою
цибулею, кращою долею, свіжою сметаною, гнітючою тишею, колючою шипшиною, гіршою
оцінкою. </span>
- Привіт Павлику!! Ти кудись ходив гуляти у ці виходні?
- Так,я ходив з матусею в зоопарк.Там так багато смішних твариннок,а особливо мені сподобалися мавпинятка,які так високо залазять на дерева,що я аш подумав що вони зараз зірвуться і впадуть!!!!!!!
А ти колись був у зоопарку?
-Так,звісно!!!!!!!!
- Ну і хто тобі най більше сподобався із тваринок?
-Мені най більше сподобався слон! в нього такий великий хобот! І мені ще сподобалось як він робив фантанчик зза допомогою свого хобота і ляв на себе! Я спочатку не зрозумів що це він робить,але мені мама пояснила що це він так себе миє!
- Так я теж це знаю і мені теж подобаються слони!
Вулиця мого дитинства
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене—це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів - такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна
Доброго дня,шановні однокласники,на жаль,змушений повідомити,що нашу зустріч доведеться скасувати. Хоч ми й не бачилися вже більш ніж сім років,час зустрічі я змушений перенести. Сталася прикра пригода:один наш однокласник потрапив в автокатастрофу і його довелося госпіталізувати. Проте не хвилюйтеся:з ним тепер все добре і травми сумісні з життям. Він був відповідальний за бенкет та розважальну програму. Тож, щоб підтримати чоловіка і не готувати все швидкоруч, ми вирішили скасувати зустріч. Натомість тепер ми всі маємо можливість зустрітися в корпусі лікарні на Липській і провідати нашого друга. Звісно в руках замість кульок і шампанського ми триматимемо мандарини й інші фрукти, проте зможемо побачити один одного. Повідомте мені,якщо ви згодні(або у вас є інші пропозиції) і ми вирішимо,що робити далі.
1)Вони поїхали на Кіровоградщину, і там побачили, як працюють люди;
2) Здавалося, що вона потрапила у справжній дивосвіт, і ніби потонула, як побачила сад;
3) Стоїть місто Ужгород, як мовляли люди, на заході.