<span>У багатьох казках за оригінальною формою викладу, незвичайними героями, цікавими назвами, фантастичними подіями може ховатися глибокий сенс. Іноді цей прихований зміст ми не розуміємо або не розуміємо до кінця, і все одно він залишається і спливає тоді, коли цього потребує життя. Казки вчать жити, вони стають для нас чимось на зразок «теоретичного життєвого досвіду». У цьому сенсі дуже цікавою є казка Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон». У неї є дуже смішні назви: Плакса, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер смішних персонажів. Звичайно, мимоволі заливаєшся сміхом, коли читаєш про капітана плакс, що від жаху з'їв сам себе, про те, що сталося з Плаксієм та його донями. Теплом і впевненістю, що добро завжди переможе, дме від сміливого дядька Лоскотона. І вже не хочеться дуріє, вередувати через якусь дрібницю, щоб навіть у самого себе не викликати порівняння з відповідним персонажем. До того ж Лоскотон не може не подобатися тим, що сильно у своїй правоті, він бачить людей такими, якими вони є насправді, розуміє їхні проблеми, вміє розрадити у важкі часи. Напевно, саме тому він не довго залишається наодинці з труднощами. Ця казка вчить нас тому, що більш сильний не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ
А якщо придивитися ще уважніше, то легко побачити людей, які стали прототипами царя, його синів і дочок, старого дядька Лоскотона. Прототипами героїв казок Василя Симоненка стали реальні люди, а його творчість залишилась нам у спадок, і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, вболівати душею за долею <span>своєї Батьківщини.</span></span>
Так,Юпітер був богом(з Енеїди).
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
<span> Соломія — волелюбна, у боротьбі за волю вона виявляє справжній героїзм, рішучість і наполегливість. Загубившись у плавнях, ця ніжка і безстрашна жінка не опустила рук у розпачі, а «зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто й завзято, з вірою, що її широкі і високі груди зламають усі перешкоди». Вольовий і сміливий характер Соломії автор характеризує так: «спокійною, грізно-спокійною» з'явилась Соломія до турецької жандармерії; такою ж «спокійною» вона й вийшла зі страшною звісткою, що Остапа передадуть російській владі.</span>
"Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені."
Герой даного твору не висловлюе свою байдужiсть до долi своэi Батькiвщини.
"Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи так оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де газдині білили полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву". " Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби і на її рот! Як клубку з м`яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе7 Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чорниці або у голодної собаки.