Повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» створена на глибокій народній основі, та й сам характер цього твору пов'язаний з рідною українською природою, з казкою та піснею. У повісті письменник дуже цікаво та яскраво розповів про часи свого дитинства, відобразив взаємини з однолітками і стосунки з дорослими.Не кожному з нас буде що розповісти своїм нащадкам, не у кожного з нас буде таке цікаве та наповнене життя, як у М. Стельмаха. Та кожен з нас повинен прагнути до того, щоб зробити своє життя не менш цікавим і яскравим, ніж у автора повісті, оповідь у якій ведеться від імені головного героя твору – хлопчика на ім’я Михайлик. Вже з перших рядків зрозуміло, що Михайлик – це сам Михайло Панасович Стельмах у дитинстві. Дитячі роки письменника припали на важкі двадцяті роки минулого століття, роки, коли відбувалося важке становлення нової радянської держави, роки, які супроводжувалися холодом, голодом і злиднями.Михайлик дуже цікаво розповідає про своє життя серед близьких та рідних йомулюдей, про своє ставлення до всього, що відбувається навколо нього, про своє ставлення до подій, свідком чи учасникяких йому самому доводиться бути. М. Стельмах розкриває образ Михайлика різноманітними засобами.Письменник використовує розповіді інших героїв повісті – розповіді про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, бабусі, дідуся, дядька Себастьяна тощо, а також такий цікавий прийом, як самохарактеристика. Хлопчик дуже любить легенди та казки, які розповідають йому бабуся та дідусь Дем’ян. Мабуть, завдяки цьому світ навколо хлопчика іноді здається йому якоюсь чарівною казкою. Казковими Михайлику ввижаються дятел на старій груші і перепілка в житі, запах різних трав у лісі та аромат жита у полі, зорі у високому небі та домашні тварини на подвір’ї. Все це хлопець любить и розуміє, як ніхто інший. Михайлик тонко відчуває красу природи, оберігає її і шанує.<span>З великою любов’ю та пошаною хлопчик описує людей, які виховали в ньому любов до книги, праці, краси й добра в житті. Це і матір з батьком, і дядько Себастьян, а особливо – дідусь Дем’ян з бабусею, спогадам про яких присвячена не одна сторінка повісті. На все життя запала в душу хлопцеві картина розставання з бабусею, яка не надовго пережила дідуся, картина її останньої вечері зі своєю родиною: «При поганенькому, бензином заправленому, сліпаку востаннє вечеряла зі своїм родом бабуня. I хоча її думи i очі вже летіли у небо, ніхто не вірив, що вона прощається з світом: адже i мастила, i прибирала сьогодні в хаті, i нічого, крім душі, не боліло в неї». І вже тоді, навіть не усвідомлюючи цього, маленький Михайлик зрозумів, що «напевне, біль душі – найстрашніший біль» у житті людини»</span>
План 2 книги "На Козацьких Островах"
1. На Кам’яному острові
2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари
3. Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком
4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич
5. Хлопці беруть Тишкевича у полон
6. Козаки повернулися, Тишкевич втік
7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем
8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові
9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.
10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита
11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба
12. Пригоди Демка-Дурної Сили
13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним.
14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя
15. Козацькі розмови на березі річки
Издавна орлы были символом мужества и благородства. Древние греки посвятили орла богу Зевсу, изображение его красовалось и красуется еще на гербах государств и городов. И в то же время столь знаменитая птица — понятие несколько абстрактное: просто орлов<span> не бывает. Есть разные орлы, и называются они по-разному, и ведут себя по-разному. </span>
<span> Самый знаменитый орел — </span>беркут<span>. Орел типичный. Может быть, благодаря именно этой птице — ее мощи и размерам, гордой голове и грозному взгляду, стальным когтям и плавному полету, орлы прославились в веках и сейчас еще столь знамениты. Изображение беркута часто появляется на гербах и медалях как воплощение гордости, благородства или высокомерия. Беркут по справедливости считается олицетворением величия и мощи клана пернатых хищников. С давних времен люди использовали беркутов на охоте. Эта традиция до сих пор сохраняется в Средней Азии и Казахстане. </span>
<span> Беркут (Aquila chrysaetos) относится к отряду Соколообразные (Falconiformes), семейству Ястребиные (Accipitridae). Он самый крупный, самый красивый, самый ловкий из всех орлов нашей фауны. Размах крыльев беркута — до двух метров, длина — до метра, вес — более 6,5 килограмма. </span>Самки<span> более массивны, чем самцы. Научное название chrysаetos, что в переводе с греческого языка значит «золотой орел», эти птицы получили за золотисто-бурые перья на голове. </span><span>
</span><span>
</span>
Найважливіше в стосунках між людьми - взаємоповага та взаємодопомога в скрутних ситуаціях. Вибираючи собі друга, потрібно бути впевненим в тому, що він не тільки допоможе в біді, а й щиро порадіє разом з тобою в випадку величезного успіху. До того ж, гарні безкорисливі вчинки завжди будуть цінуватися вище за красиву зовнішність, адже ми вибираємо оточення не для того, щоб милуватися ним, а щоб гарно проводити час з хорошими людьми.