Балла́да — лироэпическое произведение, то есть рассказ, изложенный в поэтической форме, исторического, мифического или героического характера. Сюжет баллады обычно заимствуется из фольклора. Баллады часто кладутся на музыку.
<span>Песня — наиболее простая, но распространенная форма вокальной музыки, объединяющая поэтический текст с несложной, легко запоминающейся мелодией. Песня в широком значении включает в себя всё, что поётся, при условии одновременного сочетания слова и напева; в узком значении — малый стихотворный лирический жанр, существующий у всех народов и характеризующийся простотой музыкально-словесного построения [1]. Песни отличаются по жанрам, складу, формам исполнения и другим признакам. Песня может исполняться как одним певцом, так и хором. Песни поют как с инструментальным сопровождением, так и без него (a cappella).</span>
Під час небезпеки, коли країні загрожує ворог, весь народ стає на захист. Навіть діти намагаються бути корисними. Такий народ можна вважати могутнім і непереможним.Олександр Олесь у вірші «Печенізька облога Києва» оповідає про цікавий випадок в історії Київської Русі. Поет описує облогу Києва:Наче хмара, бідний КиївПеченіги облягли,Загриміли всюди сурми,Тарабани загули.Люди не могли вийти з міста, почався голод. Князь Святослав із військом на той час був у Болгарії і не знав про облогу. Довго міркували кияни, як попередити князя. І тут знайшовся хлопець, який знав мову печенігів і був готовий ризикувати. Йому вдалося обдурити ворога, вдавши із себе печенізького хлопця. Маленький герой добіг до Дніпра і поплив на той берег. Коли печеніги помітили це, то почали стріляти з луків. Тільки хлоп’я вже було далеко:А мале хлоп’я давно вжеСтепом котиться-летить…Сяють вогниками очі,Серце пташкою тремтить.Йому вдалося знайти й попередити воєводу Претича. Київ було врятовано. Хлопець здійснив справжній героїчний вчинок.<span>Країна може пишатися такими дітьми. Вони здатні не тільки захистити, але й відродити її.</span>
На мою думку потрібно доробляти справи до кінця, тому що, як би всі залишали недороблені справи, то світ був би зовсім інший. Звичайно, потрібно це робити, бо потім стає легше і оточуючим і тобі. Це і тобі краще, бо вже на одну справу буде менше.
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
Объяснение:
персоніфікація у вірші "давня весна":
"...мене забула радісна весна..."
"...заглянули від яблуні гілки..."
"...і любий гай свій відгук з ним прислав..."
"...моя душа ніколи не забуде..."