На мою думку, краще бути яскравою особистістю, ніж звичайною частиною сірого натовпу. У творі В. Дрозда "Білий кінь Шептало" зображено проблему особистості та натовпу. За допомогою образу коня автор передає взаємовідносини людини з світом тварин. Інші коні не любили Шептала, тому що він був не такий як вони. Головний герой з самого дитинства ненавидів табун і завжди любив бути сам. З самого початку всі інші, звичайні коні глузували з нього, а потім просто почали обходити його стороною та робити вигляд, що не помічають. Можливо, його не любили за те, що Степан ставився до нього не так як до інших. Він ніколи не бив коня, хоча іноді міг випадково зачепити в натовпі, не посилав на тяжку роботу, коли була можливість послати когось іншого. Кінь Шептало був покірний і роботящий. Коні ставились до нього не дуже добре саме через його колір. Він був білим, а не таким як всі. Саме це вирізняло його з натовпу. Коли Шептало опинився на волі і нарешті відчув себе вільним, то він знову став повністю білого забарвлення. Але потім він забруднився, щоб бути таким , як всі і повернувся додому.
<span>З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
</span><span>Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов. </span>
Ответ:
Розповідь про пригоди двох пальців, які намагалися вирішити, хто з них кращий
Вони обидва мали медичну освіту. Це можна побачити із їх біографій.
1. «Невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, що її любов не могла перегатити? Та й чим же ж ти так вищий від мене?» [с.36] (Максим).
2. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» [с.17] (Тугар Вовк).
3. «Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших. Мудрих судіїв княжих ми не видали досі і жили тихо, в згоді й ладі, судячись самі громадським розумом» [с.53] (Захар Беркут).
4. «Ні, ні … не буде того. Я не піду дальше! Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від того проклятого наміру» [с.75] (Мирослава).
5. «Дивні ж у вас порядки! … Князь бунтує проти своїх слуг, слуги проти князя, князь і слуги проти народу, а народ проти усякої власті! Дивні порядки!» [с. 78] (Пета).
6. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» [с.97] (Максим).
7. «Раз умирати кождому, але славно вмирати – се не кождому лучається. Не сумувати мені за ним, але радуватись його долею» [с. 99 – 100] (Захар Беркут).
8. «Дурний хлопче, … таким, як ти, треба жити, а не про смерть думати. Життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш» [с. 113] (Тугар Вовк).
9. «Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого ніж смерть» [с. 115] (Максим).
10. «Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, - і так ми зробимо … Або ми всі погинемо, або ви всі – іншого вибору нема» [с. 126] (Захар Беркут).
11. « І що мене найдужче лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!» [с.146] (Бурунда).
<span>12. «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» [с.153 – 154] (Захар Беркут).</span>