<span>Чималий, немалий, величезний, велетенський, превеликий, здоровенний, отакенний</span>
Ганс Крістіан Андерсен "Гидке каченя".
План:
1. Чудово за містом улітку.
2. Качка у гнізді.
3. Незграбні каченята.
4. Найбільше яйце не тріскається.
5. Велике та негарне пташеня.
6. З виводком до канави.
7. Пташиний двір.
8. Глузування
9. Втеча до болота.
10. Полювання на диких качок.
11. Маленька убога хатинка.
12. Нове товариство.
13. Бажання плавати.
14. Зграя прекрасних лебедів.
15. В ополонці.
16. Порятунок та втеча.
17. Чудова весна.
18. Три білих лебедя.
19. Відображення у воді.
20. Щире серце не буває гордим.
«Хотіла бути учителькою. Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба — і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен». (Це цитата про Марту )
"Знаю, що унаслідила по батькові нервову систему і його недугу, але що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність...«( Це про Софію) про Ганну не знайшла
Може "Декадент"?
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: «Ось декадент!»
Що в моїй гіісні біль, і жаль, і туга —
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?