Ідея : уславлення нескореності ,сили духу,які допомагають вижити у важких умовах на чужині.
Смілива зозулька
Ведмежата
Під зеленим шатром лісу
Хто ж винен?
Хто це такий?
Осінь
Здрастуй, зимо!
І трапиться ж отаке.
Не забув
А він вже вдома
<span>Повінь</span>
Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи:
— Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму!
Але мурашата пустують, граються, вередують.
Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця:
— Заграй нашим діткам колискову!
Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник.
Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.