Схвалюється те що бабуся і дідусь забрали качечку до дому а засуджується тощо дідо і баба спалили гніздечко качечки
У цій легенді йде мова про часи кріпаччини. Жила в одному з сіл звичайна жінка з сином, який дуже любив тваринний і рослинний світ. Ставши дорослим, хлопчик допомагав матері по господарству, випасав худобу. Він був надзвичайно обдарований, працьовитий, намагався завжди допомагати іншим людям. Одного разу, випасаючи овець, він зустрівся з чарівником дідом Капушем. Дід став навчати хлопця різним премудростям, які допомагали хлопцю розуміти оточуючий світ, світ природи. Через деякий час хлопчик навчився настільки добре розуміти природу, що став її невід’ємною частиною. Від односельців за свої надзвичайні здібності він отримав ім’я Планетник, тобто людина не від світу цього, людина, яку не можуть зрозуміти інші люди. Одного року, коли великі зливи, а потім і засуха, завдали великої шкоди врожаю селян, люди звинуватили в тому Планетника, бо на їх думку, він знався з нечистою силою, хоча хлопець до цього був непричетним. Люди, які так і не зрозуміли душу хлопчика, прокляли Планетника й вирішили його стратити, звинувативши «чародія» у всіх своїх бідах. Хлопця ув’язнили, але мати за допомогою квітучого нарцису звільнила сина. З благословення матері Планетник перетворився на вогняну кулю і піднявся в небо, залишившись там навіки.
Чіпка
1. Ішов справді парубок. На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...
<span>2.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.</span>
<span>3.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...</span>
<span>4. Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий хлопчик. — Запорток! — підхопить другий. — Ходім до нього!</span>
<span>5. Такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою — з самого споду до верху.
</span><span>6. Закипіла в Чіпки у руках робота. Найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! У косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати. Настала жнива — місячної ночі жне. Розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав!
Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! А Чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город ожередами. Скоту нема. Продав Чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.</span>
Мистецтво
цікаве,красиве
захоплює,вражає,надихає
Мені подобається таке мистецтво
Культура