Більшість людей нашої країни та й усього світу песимісти або реалісти, але оптимістьв мало. Дуже мало людей вірять в диво та в те що все в них буде добре! Але це неправильно адже потрібно завжди сподіватись на краще . Надія помирає останньою !
Саме перше , що потрібно зробити щоб стати оптимістоп - це повірити , що добро завжди виграє , полюбити себе та інших . Адже без кохання життя сіра та будене...
А взагалі кожен в глубині душі оптимість, адже завжди сподіваєшся на краще . Просто потрібно розвинути у себе це відчуття і все буде добре !
Я вважаю,що людське щастя-бачити рідних та близьких завжди усміхненими. Зараз,в сучасному суспільстві,на привеликий жаль,люди вважають за основний камінчик до побудови щастя-гроші. Вони вважають,що маючи гроші можна бути багатим,що і є щастя. Вони тягнуться вгору,хочуть мати великі матеріальні статки,при цьому не думаючи що справжнє щастя зназодиться зовсім близько,можливо,навіть,за декілька кроків від тебе. Люди витрачають безглуздо свій час на роботі,не задумуючись,що твоя маленька та найрідніша часточка серця жагає твоєї уваги, у вашої матері сталось щось приємне,і їй кортить розповісти вам це,але ж,прикро,що людям не до цього. Вони іноді агресивно на це реагують.
Тобто,можна зробити такий висновок,що щастя,по-перше,ні за які гроші не купиш, а по-друге,істинне людське щастя-це ваша сім'я,ваші друзі та всі загально-людські цінності життя.
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
На мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. Певну роль відіграє школа й позашкільні установи. А ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… Гадаю, не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. Однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…
Герої: Павло Завгородній (Павлуша), Іван Рень (Ява).