<span>Серед жанрів усної народної творчості найпопулярнішим і найулюбленішим є пісня. Завжди лунає - в свята, в будні, в години праці... Українська душа невіддільна від пісні. Багато хто своє зачарування українською піснею перетворив на професію. У пісні відбита не лише висока духовність народу, його лексичне багатство, а й хронікальний розвиток цього жанру. З давніх часів до нас дійшли різні народні свята, які супроводжуються різноманітними обрядами і піснями. Окрему групу народних пісень складають календарно-обрядові, і їх вважають найдавнішими за походженням. Своїм виникненням вони сягають ще язичницьких часів. Залишки віри давніх слов'ян можемо знайти у текстах цих пісень. Як ми знаємо, наші предки вірили у світ, населений багатьма духами і божествами, поклонялися не одному Богові, а великому пантеону богів: молилися сонцю, місяцю, хмарам, зіркам, обожнювали і річки, землю - все, що було важливим у життєдіяльності людини, задобрювали жертвоприношеннями (часто приносили у жертву не тільки тварину, а навіть і людину). Одним з яскравих прикладів поєднання язичницької та християнської вір вважають колядки і щедрівки. Сучасні колядки виконуються під час Різдва 7 січня і прославляють Спасителя, сповіщаючи про Його народження. Насправді ж колядки з'явилися ще у язичницькі часи. Ці величальні пісні співалися на честь народження нового сонця у день зимового сонцестояння 25 грудня (за ст. ст.), або 7 січня (за н. ст.). Ось як співається у давньоукраїнських колядках: "Ясен світ засвітився...", "З того каміння то буде сонце...". Майже у кожній давній колядці згадується сонце. Величальні пісні супроводжувалися носінням зірки, що символізувало небесне світило. Цей елемент обряду зберігся і до сьогодні (як ми знаємо, невід'ємним атрибутом обряду колядування є носіння зірки). Отже, стародавній язичницький обряд наклався на одне з найбільших християнських свят - Різдво Христове. Щодо щедрівок, то читаючи дуже давні тексти, наприклад "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка", можна помітити, що йдеться зовсім не про зимовий період. <span>Отож, календарно-обрядові пісні беруть свій початок у далекому, на жаль, ще мало відомому минулому наших пращурів і несуть на собі беззаперечний відбиток їх вірувань, уявлень, світосприйняття.</span></span>
1.Козацький рід судаків: а)дід Андрій,син Степан, жінка Палажка та діти -Петро,Павло і Ганнуся б)привчання Павлуся до лицірського ремесла в)любов Павлуся і Ганнусі г)напад татарів 2.Втеча Павлуся від татарів: а)козак знаходить Павла б)зустріч братів в)прозповів про сім*ю 3.План нападу на татарів 4.Битва козаків з татарами: а)побачив все що розказував дідусь б)розгром татар козаками 5.Батко з синами: а)Павлусь зник 6.Продаж в полон: а)високий чоловік б)дорога до татарів 7.Важка доля: а)слухняний Павлусь б)втеча в)раптове повернення г)покарання г)Павлусь врятований від покарання 8.Щасливий Павлусь: а)Девлет-гірей б)гарна одежа в)зустріч з сетсрою 9.Радісна новина: а)Павлусь вільний <span>б)добре серце Павлуся</span>
Софийка (если я не ошибаюсь) берёт коралы сестры, которая выходит замуж. однажды девочка находит странное старенькое фото(она в это время сидела в шкафу). Вдруг, она переместились в прошлое, как раз в то время, как делали фото, которое она рассматривала. В общем, ей пришлось очень много путешествовать во времени, видеть много людей ради того, чтобы узнать, в чём состоит проклятие Вадима, в которого она влюблена. Ещё она узнала, что её сестре не стоит выходить замуж за её ПОКА ЧТО жениха, т.к. он бросил не одну жену
p.s. Русалочка - потому, что она сравниваьа себя с русалочкой из сказки Андерсена. Из-за неразделённой любви.
Захищаючи рідну землю, Захар Беркут, робив все для врятування сина, і насамперед визволення для подальшого вільного життя села. Громада не шкодувала нічого, виготовляючи зброю. Вона була справжнім господарем на своїй землі. Рідній і дорогій землі. Вороги їх не зрозуміють вони честві. Та тухольці розуміли, що все це роюлять для себе і їм ніхто не допоможе