<span>Осінь. Ліс. Листя шурхотить під моїми ногами. Я
йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп,
знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. Поступово кроки
сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через
верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. І світ не
видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй
душі оселяється гармонія. Її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться
шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони
необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі
«Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися
віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а
тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих
островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя
«на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна
віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні.
Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити,
скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення
на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні
змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її
ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки
досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити,
розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у
людях, у природі, у людських почуттях.
якось так...
</span>
Ответ:1. Промитей титан. С Зевсом хреновенькие.
2. Припер огонь
3. За помошь людям
4. Храбрый, добрый, сообразительный (короч по класике)
5. Жалко парня, он старался. (тут вразумительного ответа не дам ибо не понела вопрос)
Просто помогу: крч, замес такой. У богов был огень, тепло и свет, а люди жили в непроглядной темноте. Промитей решил помочь, стыбзил огонь и принёс людям. Зевс его наказал, его приковали к камню и каждое утро прилетал орёл и клевал его. Воть
Объяснение:
Вчора бабуся Ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. Ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь. — Одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. Коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. Ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. Ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. Коли я прийшла, то там були зачинені двері. Я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. Я знову пішла до друзів. Вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. І я розповіла. Мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. Мому другові Сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. Напевно за іншими. Ми ще грали і Сашко також потім прийшов. Я дуже була вдячна йому. Потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. Я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. Двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. Потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок Сашка. Діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і допомагали одим одному. Цей вчинок можна назвати подвигом.
1 Вихваляння Микити
2 Лис на торговиці
3 Микита у діжці з фарбою
4 Сюрприз «ранку»
5 поява перед лісовими звірями
6 Проголошення себе царем
7 Царювання Лисом
8 Роковини у Микити
9 Кінець владарювання.
Ответ:
Художні Засоби
Объяснение:
Пейзаж Досить оригінальні у Винниченка картини природи. Здебільшого описи природи в оповіданні подаються відповідно до душевного стану героїв.
Пейзаж — не просто тло, а теж діючий персонаж, який перебуває в цілковитій залежності від настроїв людини. Письменника не цікавить естетична роль пейзажу, для нього важливими є лише емоції, які викликає цей опис. — Зачитати і проаналізувати картину весняної повені з оповідання.
Порівняння «Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
Метафора «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима Толя», «дощ січе»; «грім тріщить», «парує земля», «лід тріщав, лускався», «крига йде».
Мова твору Притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. Використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.