Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!
Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.
Убивство Миколи ІІ Леніном, або
Викрадення українських дівчат турецькими загарбниками, або заборона української мови та літератури, проведення політики русифікації, денаціоналізації
Українське слово-скарб.А українську пісню можна вважати скарбницею.Взагалі по пісні можна дізнатися багато з історії тієї ,чи іншої країни.В українських піснях оспівується любов до праці та волі.Волелюбні українці також використовували сатиру в своїх фольклорних творіннях,висміювалися:жадність,зверхність,брехливість,любов до влади та нахабство.Завдяки цим пісням люди духовно виховувалися,знали,що погано,а що навпаки оцінять в соціумі.Українські народні пісні неначе спів соловейка,такі мелодичні та ласкаві,іноді складається таке враження неначе рідна ненька наспівує тобі цю неповторну мелодію.Українська мова визнана наймелодичнішою мовою після Італійської і не дарма.Пісня-це душа українського народу.
Для українців "Енеїда" І. П. Котляревського — високопатріотична епопея України, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. Письменник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — Низа та Евріала.Низ і Евріал — земляки, обоє завербувались до війська Енея і присягнули йому на вірність, вірні дружбі:Від тебе не одстану зроду.З тобою рад в огонь і в воду.На сто смертей піду з тобой.Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов'язку:Де общее добро в упадку,Забудь отця, забудь і матку,Лети повинность ісправлять.Письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним. У своїх патріотичних думах Низ і Евріал не одиночки. Коли вони розповіли троянцям про їх план — забратися в тил ворога вночі і перерізати їх, то останні захоплено вітали їх:Троянці всі тут заревли.Одважних стали обнімати.Вилазка в стан ворога — це свідчення глибокого усвідомлення героями вірності присязі, саможертовній товариськості:Як ми Енею присягалиДля його служби жизнь оддали.Як відомо, у Евріала є стара мати, а Низ — сирота, тому Низ умовляє товариша залишитись на варті, не ризикувати своїм життям, бо повинен жити заради матері старої. Однак Евріал залишається вірним батьківському заповіту:Умри на полі, як герой.Молодці намагалися довести свою вірність Енеєві. "За честь і к князю за любов" вони пішли в стан ворога. Вони на той світ одправляли ворогів, кололи, різали без розбору:Любов к отчизні де героїть,Там сила вража не устоїть,Там грудь сильніша од гармат,Там жизнь — алтин, а смерть — копійка...І лише несподівана поява рутульського полководця Волсента з воїнами не дала врятуватись героям. Піймали Евріала і почали знущатися над ним, а цього не міг допустити Низ; він пускає із своєї засідки спис у ворога і цим видає себе.Життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг:Так кончили жизнь козарлюги,Зробивши славнії услугиНа вічність пам'яті своїй.Високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. Про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг Низа і Евріала і такі герої поеми, як брати Битіас і Пандор, троянці Геленор і Лик... Сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — Еней.<span>Отже, І. П. Котляревський у своїй поемі "Енеїда" оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.</span>
<span><span><span> </span> відповів 24.01.2014 </span><span><span>Україна має велику і славну історію, у якій є як світлі сторінки, так і сумні. Упродовж віків нашим предкам доводилося боронити землю від багатьох нападників, захищати себе і свої святині <span>Серед небагатьох книг княжої доби, що дійшли до наших днів, є «Повість минулих літ». Це — найдавніший літопис, який є в нас не в оригіналі, а в списку наступних поколінь (тобто це копія, списана з оригіналу</span></span>
</span></span>