Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
<span> У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: <span>безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він </span><span>оживає в пісенних рядках</span></span>
Жил-был заяц был у него один очень плохой враг и звали его волк зубами щелк как-то раз заяц пошел гулять по лесу собирать грибы собирать малину и ежевику почувствовал волк по запаху что заяц где-то рядом и пошел искать его увидел зайца и спрятался за дерево и начал за ним следить подошел чуть ближе спрятался за кустик и вдруг волк выпрыгнул из кустов и побежал за зайцем зайцев него тоже побежал бегут не бегут навстречу ему медведь заяц спрятался за медведя и попросил медведева спаси меня от серого волка не дал мне съесть медведь как должен волку по лицу
<span>Світає, край неба палає</span>
<span>Порядні люди поважають нас за наші чесноти, а натовп - за прихильність долі.</span>
На дітей завжди учитель, та давила,
Що в дома, на канікулах,
Вони нічого то робити не зхотять.
Не довго думали, рішили,
Нічого більше дітям не болтать
А діти, то не роблять, та не роблять,
Матусі всі за голову зхватились.
Пройшло все майже 30 років
І всі забули ті роки.
Нічого більше не робили.
Хто вижив-став бомжем, а інших все і не лишилось.
І школу згадувати бояться, життя на справі все пішло...