Він сказав що буду боротися
Повiсть-казкв"Мiсце для дракона" вчить нас залишатись людиною. Бо коли царя усi пiдтримували ,вiн i хотiв зробити ,як хочуть всi, а коли вiн вбив дракона, вiн був нiкому не потрiбен i зрозумiв свою помилку.
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. »
Працьовитість: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників».
Ощадливість: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».
Чуйність: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці».
Упертість: «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.»
Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»
<span>Помню, как мы узнали о войне, почти каждый день провожали мужчин на фронт. Женщины плакали. Сколько слёз было пролито! Тяжело это - провожать отцов, мужей и братьев на войну, зная, что они могут не вернуться. Нашего отца провожали всем колхозом, потому что ценили за честность, трудолюбие и справедливость. Мы каждый день встречали почтальона, ожидая писем от отца, радовались каждому, читали всей семьёй по нескольку раз и, конечно же, ждали его возвращения домой. Но он не вернулся. Сна- чала мы получили письмо от фронтового друга нашего отца Василия Сахарова, который написал нам, что отец сопровождал поезд с военной техникой и этот поезд был подорван немцами. Так мы узнали, что наш отец погиб и похоронен под Смоленском. А позже пришла и похоронка. Это было большим горем для нашей семьи. К сожалению, похоронки приходили во многие дома.</span>