Жили 2 брата вместе,один старше, его звали Миша,а другой чуть помладше, его звали Ваня. И вот они поссорились, мама, что бы их помирить решила в магазин отправить. Пошли в магазин, набрали продуктов и пошли домой, решили что, пол пути несёт старший, а оставшийся путь младший. Миша пронёс своё и поставил покет Ване, но, тот убежал, Миша пошёл домой думая что, Ваня придёт и заберёт. Придя домой он понимает что Ваня сидит дома, а пакета и не видать, спрашивая где пакет Ваня ответил -"Я думал ты его заберёшь". На что Миша ответил -"А я думал ты его заберёшь", в итоге пошли они вместе за пакетом, помирились они, но потом ещё долго вспоминали этот случай и смеялись.
Последовательности помещиков представлена по степени деградации личности : Манилов ( не представляющий из себя ничего ценного " черт знает что"), Коробочка ( жадная хранительница своего богатства, которая боится недооценить свой товар), Ноздрев (пьяница, врун), Собакевич ( говорящая фамилия, человек, который дает отрицательную характеристику всем) и, наконец, Плюшкин ( раб своего богатства)
Марья Троекурова-дочь знатного по происхождению дворянина Троекурова. По воле отца вынуждена расстаться со своим возлюбленным и выйти замуж за противного ей, но очень богатого князя.
Сам роман описывают историю двух несчастных, но воистину благородных влюблённых-Маши Троекуровой и молодого Дубровского.
Иван по началу не очень любил Конка, но потом пройдя через множество испытаний они сдружились и стали не разлей вода. Иван очень доверял Коньку, а конёк старался не подвести своего лучшего друга)) В конце этого произведения Иван мог погибнуть, но доверяя другу, у него все было хорошо)) Доверие-одно из наиболее лучших качеств
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні. <span> Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
</span>
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
<span>Змию, зчешу головоньку.(Гомін,гомін по діброві)
</span> В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця.<span> Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині. </span>