1) Чесно кажучи, я не задоволена оцінкою.
2)Шелестить листя навкруги, віє вітер, прийшла осінь...
3) Все в місті мені нагадувало її: і парк, і лавка, і галявина.
4-5)" знаєш, все буде добре," - втішила вона мене.
"пролунали такі слова:"увага, конкурс закінчено!"
розливаються - роз префікс лив коринь аютьс- суфікс я закінчення розлтваютьс основа.
розігрували - роз префікс гру коринь вал суфікс и закінчення розігрувал основа
<span><span>Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова
Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений
осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони
схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь
небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки,
невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі,
вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не
змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані
невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини
великий достаток дерев з жовтим осіннім листям.</span>
Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є
на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них
відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев.
Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна,
що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже
густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки
дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева
жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив
щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині
виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки
розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У
цієї картини є одна особливість.
Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для
того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми
хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по
вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за
цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів
не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно
дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи.
Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз,
вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця
картина дуже сподобалася
</span>
Щойно прийшла звістка від сина, мама перестала плакати і заспокоїлася.
Одяг у діда вічно забризканий глиною або глеєм. Але до того всі звикли, бо дід колодязник. На вигляд дід маленький, низенький, худий і трохи сутулий. Кажуть, колись був рудим. Але тепер чуб у нього білий, “їжачком” підстрижений. Під широким носом – коротенькі вуса.
Є в діда помічник. Це сірий, маленький, кругленький, як огірочок, коник. Дід вигадав йому чудернацьке ймення. Коня звуть Архімед.
Покликала діда молодиця. Діти вкинули в колодязь лампу, тепер мусила ходити за три кілометри по воду. Благала допомогти.
Вода в колодязі переливалась сизими, лискучими колами і тхнула гасом. Примірявся дід недовго. Познімав з воза свої інструменти, плюнув у долоні й заходився обтісувати дубові колоди. Невдовзі два вінки цямрини були готові.
Потім дід поліз у колодязь, жінка спустила цеберку, і він обережно зібрав гас.
Коли треба було виливати воду, дід надів на Архімеда хомут, прилаштував барок, на товстій линві спустив у колодязь важке цебро, сам став на цямрину. Набрав у цебер води, поклав канат на коліща.
Архімед рушив, коліща запищало, і з темної глибини колодязя швидко піднімалася вгору чорна важка баддя. Коли дід схопив її за товсту дужку, кінь зупинився як укопаний.
Дід вилив воду, опустив цебер назад у темний отвір колодязя, накинув канат знов на коліща. Архімед ворухнув нашорошеними вухами і позадкував до колодязя. Залізний цебер спускався до води, натягував канат, той тягнув барок та посторонки.
Виливши воду, дід поміняв два вінки цямрини, що всотали в себе гас, і до вечора все було закінчено. Із джерела в колодязь набігла свіжа вода. “Пийте на здоров’я!” – сказав весело дід