Відомий український письменник Осип Назарук написав історичну повість під назвою "Роксоляна". Роксоляна - голова героїня одноіменної повісті, дочка рогатинського священника, дружина Сулеймана ІІ Пишного. Це турецька бранка, яка відзначається з-поміж всього гарему жінок непокорою, винахідливістю та розумом. Саме тому вона захопила володаря Османської імперії, хоча відразу не скорилась. Роксолана-найбільша любов і прикрість султана. Ставши дружиною, вона змусила сина піти проти батька, засудила до страти сина султана. Образ Роксолана - многоранний і небагатозначний
Їхні твори у радянські часи були заборонені,і твори їхні патріотичні.
Составить рассказ: Ніжна, пухнаста, легка, мов зірка, пушинка, повітря, земля, хмара, метелиця, весело, крутитися, білій килим
Влада Герасимова
Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими, ніжними красунями. Матуся-хмара любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
У кожного з нас своє уявлення про щастя. І, на жаль, занадто багато хто вважає, що щастя укладено в матеріальному майні, фізичнiй зовнішності, приємних відчуттях, почестях, слави. Дехто вважає, що рахунок у банку і комфорт - це і є щастя. Не слід заперечувати матеріальну сторону життя, але не менш важливо зрозуміти, що по-справжньому щаслива людина радіє тому, що у неi є в житті, радіє людським взаєминам - любовним, професійним і т. д. Тобто щастя йде від нас самих, зсередини . Немає ніякого відчуття внутрішньої порожнечі, людина сповнена життя. Щастя залежить також від нашого вміння сприймати життя через події і через людей. Щастя - це коли розум відкритий іншим реальностям, іншим сприйняттям життя. Таким чином, все, що ми робимо, говоримо і думаємо, повинне узгоджуватися з нашою сутністю, з нашим способом сприйняття життя.
1. Про Станіслава Чернілевського!
Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші "Теплота родинного інтиму" показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і Турботлива жінка, для якої найголовнішим є щастя її дітей. Мати має особливий дар — відчувати власну дитину:
...Мати не пита, чому не сплю.
Вже, однак, зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Спогади із дитинства пробуджують найщиріші, найчистіші почуття, тому і світлішає у ліричного героя душа перед початком нового дня.
У поезії "Забула внучка в баби черевички" поет передав біль розлуки, від неї віє смутком, прощанням. Мені жаль бабусі, яка залишилася сама у спорожнілій хаті. Внуки роз'їхалися-розлетілися, а вона "стояла на порозі, хустинкою торкаючись до сліз". Осінь в природі принесла бабусі розлуку, душевний біль і самотність:
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
2. Про Ірину Жиленко
У таємничий мікросвіт домашнього затишку переносить нас віршований твір "Гном у буфеті". У кожної дитини є свої маленькі друзі, невидимі дорослим. Гном живе в буфеті вже кілька століть, він золотить на свята сервізи, любить пити какао, смоктати м'ятні гостинці. Маленький житель дому сварить пустунів, а слухняним дітям дає шоколадки. Він навчився гарних манер у порцелянової маркізи, яка запрошує його на чай. Проходять роки, століття, але гном буде завжди оберігати тепло дому, дитячу казку.
У поезії "Підкова" розповідається, як лірична героїня знайшла підкову, яку загубив Дідусь Мороз. Як відомо, підкова приносить щастя, тож дівчина сказала їй: "Світи тут, на вікні. Щоб все мені збулося!" Але знайшлися ті, хто позаздрив, — сімсот роззяв, що стали під вікном і не хотіли йти: "Вони стояли вперто, день при дні, — зачарувала їх моя підкова..." Тому героїня вирішує купити шубу й вирушити до Лапландії, аби віддати підкову власнику. І сніг, що раніше іскрився й світився то зеленим, то рожевим, то ніжно — фіалковим, одразу став звичним, тихим, рівним. Так звичайна заздрість може перетворити казку на буденність.
Поезії І. Жиленко не просто оповідають про фантастичний світ дитячих мрій, пригод, спогадів. Дивні образи, відтворені з любов'ю на папері, несуть важливі життєві істини. Так, жар-птиця є символом щастя, в яке необхідно вірити, що б не сталося, хто б не заважав. Буфетний гном ніби оберігає наше дитинство від втручання в нього проблем, життєвих негараздів, буденщини й сірості, що часто переповнює доросле життя. Він завжди чекає на нас у буфеті, готовий у будь-який момент нагадати, що дива нікуди не поділися, що казка завжди поряд — слід тільки про неї пам'ятати й іноді зазирати в закутки своєї душі, аби віднайти й пробудити її. Підкова обов'язково коли-небудь зробить свою справу й подарує щастя, адже ті, хто вірять у нього, завжди багато докладають для цього зусиль і завжди отримують результат