В результате екоторого и я буду
Сомко : "...високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі."
Шраменко Петро: " Він добрий був син і щирий козак."
Черевань: "... а щоки, як кавуни: сміявсь од щирого серця".
Кирило Тур:"Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий."
Брюховецький:" Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані - і пучки нидію. Тільки шабля горіла од золота."
Божий чоловік: " Темний він був на очі, а ходив без аоволиря" у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені"
Шрам:" Знав де вовк, а де лисиця;служив правослвному християнству з батьком Хмельницьким."
Кармалюк. Тому, що Сірко та Хмельницький - гетьмани а Кармалюк не гетьман.
Мене дуже вразила повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" своїм казковим світом, народною мудрістю і багато що вперше відкрила для мене, примусила замислитися над споконвічними цінностями мого народу. Через показ культу матері, праці, рідного слова вона відкриває секрети української родинної педагогіки, яка вкладає саме у ті "гуси-лебеді" душі дитини.
<span>Матір'ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі, оранки, сівби, до дерев, насіння. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Бачити красу і визнавати владу природи вчить дід Дем'ян: за його словами, лебеді приносять на крилах весну і життя, а сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю. Народною педагогікою сповнена і глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів. І вишивані рушники, і калина, і трепетна повага до хліба - все це душа народу, його родинна мудра педагогіка, набута віковим досвідом. </span>
<span>Та у повісті вона постає ще й випробуваннями в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових "гусей-лебедів", коли класові принципи роз'єднали людей, а нова "педагогіка" почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михайликові: "У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала". "Бо так треба було", - кажу я словами дядька Себастіана, і дівчинка погоджується зі мною". </span>
<span>У цьому "так треба було" криється урок "класової" педагогіки, що йде всупереч українській родинній, за якою головними у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищеплюється дитині з перших років життя. </span>
<span>Саме така родинна педагогіка виховує справжню Людину. У цьому переконуєшся, читаючи чудову повість "Гуси-лебеді летять", за яку хочеться уклонитися письменнику і подякувати йому за науку і любов до рідної землі.</span>
Віра в казки і чарівних героїв допомагає дітям розвивати фантазію. Пам'ятаєте, як в дитинстві ми уявляли себе в ролі принцеси або всемогутнього чаклуна з останньої почутою казки? Думали про те, які б три бажання загадали, фантазували, як виглядає будинок Діда Мороза на Північному полюсі, вірили, що коли ми спимо, наші іграшки прокидаються і починають жити своїм життям. Саме завдяки фантазіям дитина розвиває творче мислення, вчиться вигадувати щось нове. Згодом це стане в нагоді в будь-якій області життя.