Бо якщо сум заступить одного то в нього довгі ноги і він і до другого добирається! Бо тому жаль другого і він тоже сумує!
Ми до школи рано йдем
Ми щоденники несем
Книги, зошити, ручки
Містять наші рюкзачки
Як оцінки в нас хороші
То щоденник на підносі
А як тільки двійка є
Десь щоденника не стає
Ох і ах
Біда тай годі!
Де щоденник?
Мабуть в школі
Ой, забувся, мамо, я
Завтра принесу зрання
Ноги Климка - важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика. Босі ноги Климка в осінню холодну пору в далекій дорогі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети, щоб принести додому солі.
Чорнобривці в руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкісті в боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів.
Твір на тему: "Поетизація
першого почуття у
повісті"Вітька+Галя"
«Вітька+Галя» - це твір
про найприємніше почуття кожного із нас – кохання. Повість сповнена іронії та
веселих ситуацій. Пише В. Чемерис про серйозні для підлітків події з гумором, і
читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна
брати гору.
Вітька – чотирнадцятилітній парубок, що
закохався у дівчинку Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він
вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але
все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він з оптимізмом
сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі.
Протягом життя кожен із нас задається
багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця
любої? Саме твір «Вітька+Галя» допомогає знайти нам відповідь на це питання.
Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії.
Вітя і Галя відчули смак першого
кохання. Можливо, надалі воно переросте у них в справжню любов, або ж
залишиться на рівні дружби і буде обпекати душу приємними спогадами. Галя і
Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного. Сподіваюся, що
і моє перше почуття буде таким же сонячним, яскравим, світлим і вічним!
Твір-опис «Весна»
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.