1. Козацькі
2. Чумацькі
3. Кріпацькі
4. Бурлацькі
5. Наймитські та заробітчанські
6.Рекрутські та солдатські
Відгадати загадки слід так:
<span> Чорна корова всіх поборола, білий віл всіх підвів. </span>⇒ Чорна корова - ніч (вночі дуже темно і все здається темним), а білий віл - це день (вдень світить сонечко, тому надворі світло).<span>
Шумить гуде і все горою йде </span>⇒ Хуртовина (сніг переноситься з вітром та гудить).<span>
Тисяча овець, аміж ними один баранець </span>⇒ Зірки і місяць. Місяць схожий на баранець, а зірок на небі й справді тисячі.
Катерина ("Катерина"):
"Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько".
"...свою долю / Там занапастила"
"Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!"
"Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала".
Гі́мн (дав.-гр. ὕμνος; hýmnos — похвальна пісня) або славень — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь (первісно божество).
У сьогоднішньому світському значенні — це урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, який вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами: прапором, гербом тощо).
Слово не має ясної етимології. Античність пов'язувала його з дієсловом ткати (дав.-гр. ὑφαίνω), розуміючи гімн як «зіткану» пісню. У ті часи всяке проголошення слів метафорично розуміли як ткацький процес, як поєднання слів у мовленневу «тканину». Але фактів давньогрецької мови недостатньо для пояснення етимології слова гімн. П. Шантрен зводить його походження до догрецьких або негрецьких витоків, посилаючись на такі слова, як дифірамб, елегія, лин, які є негрецькими за походженням, та вказують на різні види ритмічно вимовлюваних текстів, які надалі переходять в пісню.
Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культового божества (Єгипет, Месопотамія, Індія). В Елладі вживався на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб) або у вигляді гіпорхеми.
В добу Середньовіччя знаний як хорал. Гімн поширювався і в ренесансно-бароковій Україні (кондаки). Набуваючи світського характеру, гімн пов'язується з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними церемоніями, демонстраціями тощо.
Ми навчанням і школою жили,
Та настала прощання пора.
Однокласнику, любий мій, милий,
Я тебе усім серцем люблю.
Будь зі мною відвертим і щирим,
Дружбу нашу в житті збережу.