У Езопа була більш завуальована форма творів.Замість тварин були представлені люди з їхніми рисами характра.
Якщо знайду зошит за 6 клас, скажу більше)
Вот из тетрадки:
У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...". У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями. На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але, спостерігаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.Отже, у байках Езопа і Крилова спільним є сюжет, персонажі і навіть мораль. Байка Езопа написана прозою, а Крилова віршами. Але, на мою думку, найголовніше, що відрізняє ці дві байки — це саме читацьке сприйняття творів. Байка Езопа звернена, так би мовити, до розуму читача. А байка Крилова — до його серця.
Вообщем выберешь самое нужное)))Думаю помогла
<span>Дети и взрослые — люди разной расы. Они живут вместе, на одном пространстве, пользуются словами одного языка, но редко понимают друг друга. Бунин показал трагедию такого непонимания. Человек, вырастая, странным образом забывает о своем детстве. Он помнит события, но уже не может вернуться к детскому взгляду на них. Взрослые, обладающие умом и чувством справедливости, понимают это и пытаются как бы заново учить язык детства. </span>
точно не помню, но помоему не очень. их даже пороли несколько раз. остап хотябы молчал и терпеливо получал, а Андрий ещё и возмущался, и поэтому получал больше
Привет.
Для Шарика, конечно, события разворачиваются не самые приятные.
Милый, сообразительный, даже где-то умный, пускай и ворчун, пес живет на улице, в холоде и голоде.
Его забирают домой к профессору Преображенскому для неизвестных ему целей. Сначала кормят, ухаживают кое-как, однако ведут себя по отношению к Шарику беспардонно, решив использовать его в качестве биоматериала для очень опасного для жизни опыта профессора.
На удивление, операция по пересадке гипоталамуса проходит успешно. Шарик становится грубым неумным человеком с остатками собачьих повадок и отвратительными человеческими чертами Клима Чугункина. За что это заслужил пес?
Такой "побочный эффект" не устраивает и профессора с Борменталем. Спустя время они возвращают Шарику его собачью сущность.
В финале, к счастью, израненный после операций Шарик теперь может надеятся на спокойные дни, питание и спокойствие.
Как-то так)