<span>Психологическая автобиографическая новелла Михаила Коцюбинского, написанная в 1908 году</span>
Мирослава була дівчина,якої й пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу,ані про її добре серце-в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівну,хоч і небагато могло перевищити її. Але чім не мала вона пари між своїми ровесніцями,так се в природній свободі свого поводження,в незвичайнійсилі мускулів,у смілості й рішучості,властивій тільки мужчинам,що виросли в нестаній боротьбі із супротивними обставинами. Зараз із першого разу було відно,що Мирослава виросла на свободі,що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний та обдарований дух.
<span>
«…Молодий
гірняк»; «…перший удалець на всю
тухольську верховину, син тухольського
бесідника Захара»; «…всюди він був, де
його потрібно, всюди вмів зробити лад
і порядок. Чи то між своїми товаришами
тухольцями, чи між боярами, чи між їх
слугами… усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний
серед рівних. Товариші поводилися з ним
так само, як він з ними, свобідно,
несилувано, сміялись і жартували з ним.
…Боярська служба… поважала за його
звичайність і розсудливість»; «…його
хороше, сонцем обпалене і здоровим
рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»</span><span>
</span>
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі,За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнул<span>и з колодязя.</span>
В данному уривку використовується гіпербола