На тому тижні, виписали обласну газету, у цей радісний день , щаслива звістка,дитячі радісні оченята,раділи сонячному дню.
Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом . Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, і їй хотілося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього біль, але вона не наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще більшого болю. Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ю. Яновський)). Тільки що Марія розпалила в печі й приставила горщики, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови<span> (І. Нечуй-Левицький)).</span>
Широкий коридор веде до дверей моєї кімнати. Вона невелика. Стіни помальовані у радісний жовтий колір. Підлога і двері дерев’яні. У моїй кімнаті є фортепіано. На ньому фотографія у кольоровій рамці. Біля великого вікна знаходиться коричневий стіл та зручне крісло. Там моє місце для навчання. Зовсім поруч книжкова шафа. На полицях лежить багато цікавих книжок. Також тут можна побачити шкільні підручники, зошити, пенал та олівці. Навпроти стоять ліжко і невелика тумбочка. У ній лежать мої особисті речі. Висока шафа уміщує весь мій одяг.
Моя кімната гарна і затишна.
Ми з усією сім'єю,розмальовували писанки,щоб занести їх до церкви.
Як,на мене ,найкращий день тижня—це неділя.
<span>Зимова ніч була морозна.вікна закрили візерунки які намалював мороз.Яскраве сяйво зірок змушувало поблискувати нещодавно випавший сніг</span>