Давно читала,але всеодно трохи пам'ятаю!
Остап--мужній,сильний,крізь біль йде до своєі мети бути не від кого незалежним,ввіданий своій коханій,навіть пісня смерті коханоі Соломіі не забуває іі.
Якось так.
Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим.
<span>Ідея: Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть? Просто бути щасливими та коханими, навіть якщо для цього треба буде відмовитись від усіх тих блискучих мрій.</span>
Коли чогось дається в необмеженій кількості, то це набридає і стає нудно. Спочатку людина шукає ще більших збудників, але й це не втримає увагу й захоплення на довгий час. Потім все стає набридливим, нічого не захоплює . Виникає стан схожий на депресію, а це вже мало схоже на здоров"я. Бо людина повинна мати погляд, що горить зацікавленністю у житті.
Птахи- чудові, прекрасні, вільні літати. Та є ластівки а з ними і яструби. Сильніший поїдає слабшого і їхній вільний політ перетворюється у випробування на життя. Так само теперішнє суспільство може поїдати і простих людей. Тільки люди запевнять себе що вони вільні, робити все по своєму, що можуть літати серед своїх, ними відразу користуються сильніші.
Птах тримається зграї заради безпеки відчуття потрібності, єдності, мети долетіти до кращих країв. Як і птахи люди досягають своєї мети разом, рухається в майбутнє і прагнуть до щастя.
На мою думку птахи чудові створіння які іноді людяніші за самих людей. Головне поважати їх і жити з ними у єдності.