Ответ:Степан
Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутися чиновницької посади не стільки якимись інтелектуальними зусиллями, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так, як у чиновницькому колі й було заведено.
І батько навчає, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Дещо сумна картина, у якій батько радить синові порвати з другом дитинства Миколою, бо він тепер, як Борулі здається, уже нерівня їхньому роду: «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми іншого коліна. глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!»
Націєвський
В негативному ключі зображено й реєстратора з ратуші (чиновника) Націєвського: самозакоханий, проте жалюгідний за своїми моральними рисами панок із вдачею боягуза. Як тільки Націєвський запідозрив, що дівчина, з якою його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, він без вагань тікає.
Націєвський думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині, проте його кумедна мова та
невдалі спроби залицяння викликають лише огиду.
Объяснение:
Хорошим людям властива доброта. Це те, що допомагає нам любити ближніх, відчувати їх, піклуватися про них. Добра людина завжди знайде собі друзів, сам стане другом для багатьох. Чи багато сьогодні володарів такої якості? На жаль, менше, ніж хотілося б. Навколо багато облудників, які покажуть зуби в будь-який момент.Кращі людські якості - це відкритість, дружелюбність, товариськість. Люди не повинні бути схожі на равликів, які прагнуть сховатися в своїх мушлях - вони повинні постійно контактувати один з одним, спілкуватися, будувати відносини. Ті проблеми, які не можуть бути вирішені в поодинці, вдвох вирішуються моментально.<span>Негативні людські якості - замкнутість, нетовариськість, обмеженість. Люди в наш час часто замикаються в собі, замінюють спілкування з реальними людьми Інтернетом. Вони звикають жити на самоті і навіть вчаться не відчувати себе обділеними. Оточуючих боятися не варто.Тому такі людські якості найбільш потрібні молоді.</span>
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп» Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся… Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-eneya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Думаю что нет,потому что если ты богат но с добрым сердцем и душой, то ты можешь помочь бедным людям своими деньгами.
<span>Бывает что всегда так как многие думают что если они богаты тотвсе должны им поклонятьмя.</span>
<span>Человеческая среда, которая, в основном, ориентированна на стремление материального, поэтому часто не дает раскрыться настоящему, которое у каждого человека есть от рождения, а затем разрушает «цвет души». Мавка говорит на Лукашевом наречии: «Так! Кто не возрос между вами, не поймет вас!..», поскольку душа и сердце лесной красавицы не знают искусственно выдуманных ограничений, безжалостной социальной морали, которая уничтожает настоящие чувства. Именно из-за этой морали любви жизнь должна вкладываться в определенные границы, но разве можно диктовать своему сердцу?</span><span>Лукашевой матери невестка нужна лишь «для помощи», а не ради счастья собственного сына; молодица Килина руководствуется также материальными интересами, поскольку «цвета души» у этих женщин уже нет, так как они самые его в себе уничтожили. Такая человеческая среда поглощает Лукаша, беспощадно причиняет боль Мавце, для которой законы неестественного мира являются весьма жестокими, а самое главное - непонятными для ее души. Мавка - существо вечное, а человеческие приоритеты - лишь преходящее, а потому искусственное, ненастоящее. И лишь то в сердце, «что не умирает», является настоящим, духовным и вечным. Таким образом, органически вписываются в канву произведения аллегорические образа Бедности, так как материальное является непостоянным, и когда на дом наседают бедность, то у людей, которые отдают предпочтение преходящему, не остается ничего.</span>Мир природы сыграет важную роль в указанных произведениях, он является не только фоном, а и непосредственным участником событий, которые происходят.<span>Много персонажей произведения являются лесными жителями, в частности «Тот, что плотины рвет», «Тот, что в горе сидит», потерча - младенец, умерший некрещенным, Русалка, Водяной,Леший, Прелестник, Куць и сама Мавка. В произведении мир природы живет по своим законам, и потому Леший не советует Мавце видеться с Лукашем: «Не засматривайся ты на ребят человеческих. Сие лесным девушкам опасно… минуй человеческие тропы, ребенок, так как там не ходит воля, там печаль бремя свой носит», т.е. мир природы - это мир воли, мир вечной жизни по законам красоты. Но вместе с этим это объединение добра и зла. Русалка и потерча враждебно относятся к вмешательству в лесную жизнь Лукаша, так же мстит Килине и Лукашевой матери Куць, когда они поднимают соглашение дяди Льва, «Тот, что в скале сидит» забирает к себе Мавку, которая потеряла надежду, а добрый Леший превращает Лукаша в Вурдалака. Итак, вмешательство в мир природы, которое приводит к ее дисгармонии, жестоко наказывается. Неслучайным является то, что любовь Мавки и Лукаша начинается весной, когда вся природа оживает, изобилует «Тот, что плотины рвет», а угасает осенью. Авторские ремарки тоже сыграют важную роль в понимании событий произведения.</span>В человеческой жизни всегда относится вопрос выбора между приоритетом духовного и материального. С такой же проблемой сталкивается и герой «Лесной песни». Лукаш предает Мавку, так как подвергается влиянию материальных ценностей, он не смог отстоять своя любовь, не смог «своей жизням к себе приравняться» (в отличие от Мавки). В таком трактовании любви Мавки и Лукаша с самого начала обреченно, так как они из разных миров.<span>Таким образом, мысль «Не пренебрегай души своей цвета…», которую провозглашает Мавка, является ключевой в понимании смысла бытия, поскольку стремление духовных, вечных ценностей, собственно, и сохранит этот «цвет души», а вынесение на первый план материальных, а итак, преходящих интересов лишь разрушит прекрасное в человеке. Духовное и материальное всегда существуют рядом в жизни, и очень важно, какой выбор сделает личность - в пользу того или другого.</span>