<span>Якщо
подумати, то через пісню можна дізнатися про минуле свого народу. З
давніх-давен щоб зберегти свою історію, люди складали співанки. В них вони
описували своє життя, досягнення та поразки. Безперечно, українська пісня
— це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в
смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах
не тільки проводять народні обряди, а й також славлять свої перемоги над
ворогом. Наприклад, у пісні про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить..»
розповідається про видатного « українського Робін Гуда», про війну проти пригноблення нашої віри,
боротьбу проти несправедливості та розглянуто багато інших тем, які не
залишають нас байдужими. Взагалі доля
украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати своєю красою новi поколiння. На
долю українського народу випало так багато лиха, що вилити його можна було лише
в пісні — тужливій та наповненій смутком. Але не тільки про війну та боротьбу
доносила нам пісня. А не забували про щасливе або безнадійне кохання,
суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, красу природи. Все
це чітко описується в ліричних та
родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я в батька росла»,
«Била мене мати»).</span><span>Ще
великий М. Гоголь писав: «Пісні для України — все: і поезія, і історія, і
батьківська могила». Цими словами відомий письменник підкреслив поетичну
обдарованість українців та вміння нашого
народу відтворити його минуле, зберігаючи для нас, нащадків, події і дух
попередніх епох. </span><span><span>Отже історичні
українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого
народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і
продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи,
яка теж наповнена різними колоритними подіями.</span> зобов'язані берегти усну
народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати
новими перлинами.</span>
Мовна проблема в комедії. Художнє відтворення проблеми українізації.(Твір М. Куліша висвітлює проблеми русифікації України, яку в 1920-х рр. більшовицькі ідеологи намагалися прикрити так званою «українізацією». П’єса написана на матеріалі, який був характерний для Харкова 1920-х рр„ відбиває говірку Харківщини тих часів. Головний герой Мина Мазайло з комічною цілеспрямованістю намагається змінити своє прізвище на російське, більш благозвучне. Цим він сподівається підвищити своє службове становище, здобути авторитет серед службовців. Мина — перевертень, який хоче зректися не тільки рідної мови, а й свого національного «я». Герой бере уроки російської мови, намагається всю родину позбавити права розмовляти українською мовою, що й призводить до гострого, конфлікту в родині. Частина — за українізацію (син Мокій, дядько Тарас), а частина — за русифікацію (тьотя Мотя, Рина)
2. Проблема вміння відстоювати свою думку. (П’єса «Мина Мазайло» навчає нас відстоювати свої вподобання та переконання, не боятися сказати вголос думку. Навіть зустрівшись із різними тьотями мотями, минами, ринами, не варто тихо погоджуватися з усім, ними сказаним. Треба вчитися не соромитися себе, передусім свого походження та родини)
3. Проблема стосунків між батьками й дітьми. (Мокій і Мина, хоча батько й син, але в житті вони є антиподами. Треба вміти слухати один одного, приймати спільні рішення, шукати «золоту середину»)
Укаїна це душа кожного із нас,і від того що завдають біль нашій державі задають і біль нашій душі.Укаїна цне ідна наша земля яку ми повинні любиди,і вс еробити для того що б збагачувати її,ми повині захищати від ворогів неначе своє серце.Зараз в ці часи нашій землі та нашим людям потрібна як омога більша підтримка.можеш ось так почтаи а далі придумтаи своє)